66. Час між відповідями

У лікарняному саду Марко уперше за довгий час не мав права працювати. Лікар відключив службові повідомлення після того, як інспектор спробував прочитати технічну таблицю під час зміни пов’язки. Залишив тільки особистий зв’язок і повідомлення охорони.

Марко сидів під широким листям, у якому збиралася дрібна волога. Після дощу на землі Плаю лишався запах, подібний до нагрітої кори. Він не знав, чи пахнуть так місцеві дерева, чи це суміш ґрунту й покриття доріжки. Раніше записав би запитання. Тепер просто вдихав.

Осавул Грицько Хмурий прийшов без парадного пояса. Сів на інший край лави й поклав між ними пакет із чистим одягом.

— Ваше випрали. Те, що можна було врятувати.

— Дякую.

— Подякуєте людям із пральні. Вони сварилися довше за лікаря.

Марко усміхнувся й одразу скривився від болю. Осавул відвів очі, даючи йому час.

— Вона повернулася до роботи? — запитав інспектор.

— Командирка флоту працювала й дорогою сюди. Якщо питаєте, чи їй страшно, то це не моя відповідь для вас.

Марко кивнув. Межа була справедлива.

Хмурий дістав маленьку застібку від порваного ременя. Покрутив у пальцях.

— Я переглянув запис переходу. Ви побачили руку раніше за нас.

— Бо вже шукав її.

— Ми також мали шукати.

— Ви дивилися на весь прохід. Я — на одну людину.

Осавул довго мовчав. У нього було важке обличчя, на якому втома ховалася гірше, ніж підозра.

— Не робіть із цього звички, інспекторе. Стрибати під удар.

— Не планував навіть першого разу.

— От і добре.

Він залишив пакет і пішов. Маркові не запропонували дружби, доступу до таємниць чи місця біля принцеси. Проте вперше осавул говорив із ним про власну помилку. Цього було досить, щоб вечір став іншим.

Наталя надіслала короткий запис наступного дня. На ній був робочий льотний одяг, волосся стягнуте назад. Командирка флоту подякувала й попередила, що свідчення доведеться уточнити, коли лікар дозволить. Після службових слів зробила паузу.

«Не поспішайте ставати корисним. Ви вже достатньо наробили, щоб кілька днів вас просто лікували».

Марко прослухав запис один раз. Потім відклав пристрій і попросив у чергової книжку про місцеві сади. Він ще нічого не знав про дерева, під якими сидів.