64. Голоси за стіною представництва

Капітан Кассіан зрозумів, що надто довго живе на Мас-Ланті як відвідувач, коли вдруге пройшов повз ту саму ремонтну лавку й не зміг пригадати, чим вона торгує. Він знав шлях до переговорних кімнат, до причалу, до приміщень медичної служби, але місто між ними лишалося зручним переходом. Після всього, що говорив про земну уніфікацію, це здалося йому неприємною власною неуважністю.

Він попросив Ешлі залишити вечір без службових зустрічей. Офіцерка зв’язку показала список невідкладних запитів. Капітан уважно перечитав його й знайшов три, які справді не могли чекати, та сім, які вважали себе невідкладними за звичкою.

— Сім образяться, — сказала Ешлі.

— Тоді принаймні дізнаємося, хто вміє чекати.

Вони вийшли без урочистого супроводу, але не без повідомлення місцевої служби. Після подій на Плаї капітан не мав права плутати простоту з недбалістю. Їм порадили залишатися у відкритих секторах, і вони не сперечалися.

У ремонтній лавці лагодили взуття, невеликі захисні оболонки й застібки. Господар був людиною, його напарниця — ссаввкою; стіл між ними мав дві висоти й незручний вигин, який вони самі, очевидно, вважали досконалим. Капітан показав потертий ремінець дорожньої сумки. Господар узяв його, натягнув, понюхав матеріал і запитав, чи це справді із Землі.

— Так. Але особливої історичної цінності не має.

— Це ви так думаєте. Я хочу знати, чим його клеїти.

Ешлі засміялася. Ссаввська майстриня подала невеликий затискач і попросила дозволу зняти з краю тонку пробу. Капітан погодився. Вони обіцяли повернути сумку за годину, якщо матеріал не виявиться примхливішим за власника.

Поряд стояла крамниця їжі, де інкська родина продавала страви для кількох видів. Над прилавком замість великих назв були прості позначки складу та способу приготування. Ешлі попросила найзвичайніше, що безпечно для людини. Їй подали гарячу складену оболонку з начинкою, яку треба було тримати обома руками.

Капітан обрав те саме й негайно забруднив рукав. Дівчина за прилавком мовчки дала йому серветку, а потім запитала, чи земні офіцери завжди їдять так поважно.

— Тільки при свідках, — відповів він.

У кутку працював невеликий екран. На ньому повторювали фрагмент першого контакту, але звук було вимкнено. Капітан побачив власне обличчя й відчув, як зникає бажання стояти тут довго. Господиня помітила його погляд і вимкнула зображення.

— Нам прислали новий запис, — пояснила вона. — Без ваших слів. Тільки обличчя й напис, що люди нарешті знайшли дім.

Ешлі попросила показати джерело. Воно вело до культурного товариства, яке не мало жодного відношення до першої зустрічі. Капітан дивився на короткий напис і думав, як багато чужих очікувань можна прикріпити до обличчя людини, що просто намагалася безпечно повернути корабель.

— Я цього не говорив, — сказав він.

— Знаю. Тому й звук вимкнений. Мій чоловік каже, що напис тепліший за справжню розмову. А мені не подобається, коли тепліше роблять за когось.

За сусіднім столом сиділи двоє портових працівників, людина й ратдам. Ратдам відсунув свою широку посудину, звільнивши місце капітанові. Запитав, чи на Землі знайдеться робота для чужого фахівця, який не має людського походження.

Капітан відповів, що програми тільки готують. Ратдам зітхнув.

— Усі кажуть: готують. Для людей уже є пісні, записи, родичі. Для нас поки готують.

Ешлі поклала свою їжу й пояснила, які технічні запити вже передали Бойовому Союзові. Не як обіцянку роботи, а як приклад того, що контакт не обмежується родоводом. Працівник уважно вислухав, потім запитав про житлові проходи й санітарні приміщення. Офіцерка чесно сказала, що не знає, як швидко їх пристосують.

Людський напарник підштовхнув до нього чашу.

— Бачиш? Без тебе вони там не впораються.

— Я не хочу, щоб мене запрошували тільки розширювати двері.

Капітан Кассіан запам’ятав це. У земних програмах він сам надто часто починав із фізичних пристосувань, бо вони були конкретні й потрібні. Але за ними легко було загубити питання, що саме гість хоче робити, коли вже пройде крізь двері.

Розмова тривала довше за годину. Говорили про черги, оплату, дитяче навчання, шум за стіною житлового відсіку. Ратдам скаржився, що людські сусіди вмикають музику надто пізно. Людина відповіла, що ратдамський транспорт гуркотить надто рано. Господиня нагадала, що обидва ще не оплатили додатковий соус.

Коли капітан забрав сумку, господар лавки показав новий шов. Він не намагався приховати ремонт: нитка мала інший колір, зате кріплення стало надійнішим. Ссаввська майстриня попросила зайти через кілька днів і показати, як матеріал тримається.

— Якщо вас не відправлять на чергову велику зустріч, — додала вона.

— Прийду після неї.

Повернувшись до представництва, капітан відкрив земний пакет запитань. До пункту про підготовку візитів дописав прохання опитати самих гостей про їхні наміри, а не складати програму за видом і походженням. Ешлі внесла поправку до використання записів першого контакту: перекладені уривки мають зберігати контекст, а підписи — відрізняти слова учасників від побажань організаторів.

За стіною було чути, як сусід переставляє меблі. Капітан раніше дратувався на цей звук. Тепер він уперше замислився, хто там живе й чому той завжди починає саме ввечері.