63. Лист, який не варто скорочувати

Пакет із Мас-Ланти принесли Міріам Сол наприкінці засідання. Вона збиралася додому й уже застебнула темну накидку. Побачивши позначку капітана, знову сіла.

У першій частині були звичайні речі: витрати групи, строки зміни, прохання про двох перекладачів і технічного фахівця. У другій — питання про визнання шлюбу людей із різних союзів, про право ррейнського вчителя супроводжувати свою шкільну групу, про громадянство земного переселенця, який прийме службу на чужому кораблі. Наприкінці капітан просив відповідати кожному заявникові окремо. Загальна заява, писав він, тут легко стане джерелом нових образ.

Секретарка запропонувала відкласти особисті звернення до створення міжсистемного статуту. Міріам похитала головою.

— До того часу вони вже отримають відповіді від усіх, крім нас.

Наступного ранку в кімнаті зібрали юристів, представників медичної служби й відділу переселень. Іона Рей принесла свої записи без урочистої доповіді. Поклала на стіл три знеособлені заяви й пояснила, що люди просять про різне. Одні хочуть назавжди виїхати, інші — пожити рік, треті — навчитися мови й повернутися. Якщо створити один дозвіл на все, влада змусить їх ухвалювати остаточні рішення раніше, ніж вони пізнають місце.

— Ми не повинні фінансувати втечу від власного суспільства, — сказав старший радник освітнього відомства.

— Ми фінансуємо культурні програми, — відповіла Іона. — Чому для одних це розвиток, а для інших втеча?

Радник не був дурнем чи ворогом. Він розгорнув статистику зростання заяв на переведення дітей до шкіл із новими мовними гуртками. У кількох районах звичайні школи вже втрачали викладачів; під гаслом відродження спадщини з’явилися закриті групи, які вимагали довести походження.

— Ось чому, — сказав він. — Я хочу, щоб наслідки також увійшли до вашої доброї відповіді.

Міріам переглянула дані. Вони псували зручну картину: ні відкрити все, ні залишити все як було не означало уникнути шкоди.

— Походження не може бути умовою відвідування мовного класу, — сказала вона. — А школа не повинна отримувати менше коштів за те, що зберігає загальну програму. Підготуйте два окремі рішення. Не змушуйте нас обирати між мовою й арифметикою.

Докторка Лея Морен приєдналася до них після медичної наради. Її запрошували оцінити умови перебування різних видів на Землі. Лікарка поставила перед колегами простий список: повітря, температура, харчування, ліки, зв’язок із власними спеціалістами. Жоден пункт не був непереборним; жоден не дозволяв проголосити загальну готовність.

— Для короткого візиту ми підготуємо житлові модулі. Для постійного життя потрібні громади й служби. Людина має знати, що не залишиться сама зі своїм тілом у чужому місті.

Фраза змусила замовкнути навіть тих, хто весь ранок дивився на час. Міріам записала її майже дослівно.

Відповідь людській родині з Плаю й Гармонії зайняла півтори сторінки. Земля визнавала сімейний зв’язок як підставу для спільного розгляду заяви. Культурне походження чоловіка й дружини не давало права розділяти їхні маршрути всупереч їхньому бажанню. Остаточні умови залежали від двосторонньої угоди. Це було менше за обіцянку громадянства й більше за ввічливе мовчання.

Секретарка скоротила проект до семи рядків. Міріам повернула довший варіант. У ньому залишалося видно, де влада бере зобов’язання, а де чесно визнає незавершену роботу.

Увечері голова Комітету пішла пішки через нижній сад. На майданчику біля бібліотеки троє підлітків учили старий танець за записом із Плаю. У них виходило незграбно; вони сміялися й починали знову. Поруч хтось розклав столи для звичного міського свята. Ніхто поки що не вимагав, щоб одна розвага поступилася іншій.

Міріам зупинилася біля води. Вона надто добре знала історію попередніх століть, щоб вважати будь-яке пробудження нешкідливим. Але безпека не могла вічно означати, що люди тихо відмовлятимуться від важливого для них, аби службовцям було простіше складати календар.

Наступного дня відповідь пішла на Мас-Ланту. Разом із нею надіслали запрошення до відкритої правової групи: по одному представникові від охочих союзів, обов’язково з досвідом змішаних громад. Капітанові доручили організувати першу розмову. Його попросили не обіцяти строку завершення, але запропонувати дату початку.

На нижньому полі Міріам додала особисте: «Ваше прохання не скорочувати лист виконано. Тепер постарайтеся, щоб його дочитали».