48. Місце біля причалу

Суперечка про земний причал почалася з двох додаткових дверей.

Інженерка служби станції показувала капітанові Кассіану план тимчасового представництва. Земній групі виділяли кімнати біля громадського транспортного вузла. Після загибелі гетьмана охорона запропонувала відокремити коридор, поставити контроль на обох кінцях і пропускати відвідувачів за попереднім списком.

— Хто складе список? — запитав капітан.

— Ваша сторона погодить його з нами.

— А якщо людина прийде вперше?

Інженерка, невисока мешканка інкських станцій із металевою застібкою на густій косі, показала інший вхід. До нього вели ліфт, два пандуси й обхід через службовий майдан. Капітан Кассіан мовчки простежив маршрут пальцем.

Поруч із ним стояв Тарр. Ррейнський радник зігнув довгі пальці так, що кігті торкнулися зап’ястка. За тижні тривоги цей рух став знайомим. Він означав стримане бажання заперечити.

— Для нас той ліфт замалий, — сказав Тарр. — Для більшості ратдамів також. Ваше запрошення буде рівним. Дорога до нього — ні.

Інженерка почервоніла, хоча не вона ухвалювала рішення про приміщення. Капітан попросив залишити план. Йому треба було обговорити його з координатором Румі Саєм.

Координатора він знайшов у залі, де складали новий розклад прибуття. Румі тримав у руці недоїдений плаский хліб. На темному рукаві лишилася смуга борошна. За його спиною одночасно переміщували десятки позначок.

— Якщо ви просите окремий причал, я скажу ні, — попередив координатор.

— Я прошу залишити нам звичайні двері.

Румі вислухав, поклав хліб на край пульта й покликав Амаю Кінту. Юристка прийшла з відкритим робочим планшетом, подивилася на план і одразу знайшла більшу проблему.

— Тут написано «представництво людства». Хто дозволив таку назву?

Капітан Кассіан прочитав підпис удруге. Сам він надсилав інше формулювання.

— Контактна група Землі. В оригіналі саме так.

— Тоді виправимо переклад. І попередимо інші служби, поки не замовили таблички.

Тарр, який зайшов слідом, довго дивився на старий напис. Жовті очі здавалися майже непрозорими у світлі пульта.

— Це маленька різниця для вас, — сказав він.

— Вже ні, — відповів капітан.

Вони сіли в бічній кімнаті. Румі повернувся по свій хліб, але знову не встиг його доїсти: представник причальної охорони почав пояснювати, що відкритий прийом гостей тепер створює невиправданий ризик. Земляни могли стати мішенню навіть для тих, хто не мав нічого проти Землі, — достатньо бажання посварити союзи.

Кассіан не сперечався з небезпекою. Попросив охоронця назвати конкретні вимоги. Після цього вони розвели дві речі, які в першому проекті змішали: доступ до робочих кімнат і можливість звернутися до групи. Робочі кімнати закрили. Громадську приймальню залишили біля широкого проходу. Чергові мали перевіряти речі за однаковим правилом, не визначаючи ризик за формою тіла чи походженням.

— За однаковим правилом не означає одним приладом, — зауважив Тарр. — Ваші сканери вже двічі називали мій гребінь стороннім предметом.

Охоронець записав і це. Його обличчя стало менш неприязним: тепер від нього вимагали здійсненного рішення, а не обіцянки, що ніхто не постраждає.

Першого дня прийому прийшли семеро відвідувачів. Двоє просили про торгівлю, один — про доступ до земних історичних збірок. Четвертою була людська жінка у короткій куртці з плайською вишивкою. Її пояс зав’язувався так, як капітан бачив у людських громадах Гармонії. Вона показала сімейне свідоцтво, видане спільній родині вихідців із двох союзів, і запитала, чи визнає його Земля.

Кассіан запросив перекладачку та зв’язківицю Ешлі Денмар. Він не міг відповідати від імені земного сімейного права, але міг точно записати питання.

— Мій чоловік із людських домів Гармонії, я народилася на Плаї, — сказала жінка. — Його мати почала вчити дітей старих земних назв. Це добре. Потім хтось надіслав їй умови культурної поїздки. Там потрібно підтвердити походження з обраної людської громади. Чоловік підходить, діти теж. Мені пропонують окрему заяву й інший маршрут. Ми ж одна родина.

— Ми не видавали такого списку, — відповів капітан.

Вона простягнула копію. Заголовок справді був земний, узятий із першого повідомлення про підготовку обмінів. Решту додав невідомий укладач. Ешлі зберегла походження файла й попросила не видаляти пересланий оригінал.

— То нас приймуть разом?

Капітан відчув спокусу сказати «звичайно». Це було б тепло, правильно й поки що нічим не забезпечено.

— Я домагатимуся, щоб у проекті угоди прямо стояло право родини не розлучатися. Зараз такого договору ще немає. Ось наш підтверджений текст. У ньому немає поділу, який вам надіслали.

Жінка читала довго. Зсунула брови, коли перекладачка повторила незрозумілий юридичний термін, і попросила пояснити його звичайними словами.

— Моя свекруха добра до мене, — сказала вона нарешті. — Я не хочу сваритися з нею через чиюсь вигадку.

— Тоді почнемо з виправлення вигадки, — відповіла Ешлі.

Коли відвідувачка пішла, капітан Кассіан довго сидів біля незачинених дверей приймальні. По широкому проходу рухалися люди й нелюди, везли їжу, сварилися біля покажчика, пропускали технічний візок. Поруч жили ті, для кого Земля вже стала сімейною проблемою, хоча вони не бачили її навіть на власні очі.

До вечора Ешлі підготувала коротке спростування. Капітан додав до нього контакт для тих, чиїх родин це стосувалося. Амая перевірила формулювання. Тарр забрав копію для гніздових громад.

На новій табличці написали «Контактна група Землі». Під назвою залишили місце для годин прийому кількома системами позначення часу. Виглядало це не урочисто. Капітанові саме так і подобалося.