46. Дозвіл залишитися

Капітан Кассіан знайшов Марка в гостьовій пральні. Інспектор сидів на лаві й чекав, поки висохне куртка; іншого тихого місця в будинку не залишилося. Капітан поставив поруч дві чашки.

— Ви хочете лишитися, — сказав він.

— Так.

— Через запис?

— Через те, що він обривається на словах про другу людину. Якщо це була людина. Я не впізнаю нікого за фотографією, бо облич не бачив. Але можу впізнати голос. Або руку. Тут це ще може знадобитися.

Кассіан присів.

— Ви не відповідальні за те, що не зрозуміли чужу розмову.

Марко хотів відповісти надто швидко й змовчав. Він знав цю пастку: людина, яка не змогла запобігти аварії, починає вважати, що мусить особисто виправити всі її наслідки.

— Я залишуся тільки за погодженням обох сторін, — сказав він нарешті. — І з визначеним завданням.

На прийом до Наталі його запросили після обіду. Наслідна принцеса сиділа за робочим столом батька. Осавул Хмурий стояв біля вікна, полковник Богун — біля дверей; ніхто не запропонував Маркові сісти, доки він не закінчив прохання.

Наталя відкрила проект запрошення, підготовлений ще за життя Тараса V.

— Батько хотів співпраці із Землею. Я не скасовуватиму її тільки тому, що його немає. Але це не призначення вас слідчим при моїй особі.

— Я розумію, ваша високосте.

— Ви матимете доступ до цивільних матеріалів спільної програми. У справі батька ви свідок. Полковник Богун визначить, які технічні консультації можна вам доручати.

Вона говорила рівно, майже сухо. Марко бачив біля її ліктя складений список кораблів: навіть зараз командирка флоту займалася чергуваннями, а не тільки родинною справою.

— Земля може відкликати вас. Ми не утримуватимемо гостя. І ще: жодних самостійних контактів із підозрюваними.

— Згоден.

— Ви надто легко погоджуєтеся, інспекторе.

— Я працював на чужих об’єктах. Допуск завжди вужчий за цікавість.

Осавул Хмурий не усміхнувся, але перестав дивитися на Марка як на людину, яка зараз почне вимагати винятків.

Земля підтвердила продовження відрядження через погоджений канал. Синод надіслав окреме завдання: оцінити, чи не становить криза загрози земним людям і майбутнім контактам. Марко записав у відповідь, що не має повноважень на приховане втручання в місцеву боротьбу. Відповідь була короткою: саме тому він і має лишатися спостерігачем.

Перед від’їздом до контактної групи на Мас-Ланті капітан Кассіан міцно потис йому руку.

— Не переплутайте сміливість із бажанням довести, що вас залишили недаремно.

— Постараюся, капітане.

— Це не та відповідь, яка мене заспокоїть.

Після від’їзду основної групи кімната Марка стала іншою. За стіною більше не сперечалася архівістка, не стукали колеса дипломатичних футлярів. Йому призначили місцевого супровідника для службових поїздок, дали номери чергових і нагадали про години доступу до архіву. До обіду він тричі отримав відмову на запити.

Увечері Марко пішов на дозволений громадський майдан біля гостьового будинку. Там торгували гарячими коржами й пахучим напоєм, від якого щипало язик. Продавчиня запитала, звідки він. Почувши відповідь, довго мовчала.

— У вас там ще співають нашою мовою?

Він чесно сказав, що знає не досить, аби відповісти. Жінка налляла напій і цього разу не взяла доплати за дорожню чашу.

Марко допив біля теплої стіни. Повідомлення про продовження відрядження ще не було в місцевому реєстрі, і продавчиня підказала йому дорогу до вечірнього вікна канцелярії. Він подякував, забрав сумку й пішов оформлювати те, на що вже погодився.