41. Чотири камені

У кімнаті очікування Наталя сиділа в льотній куртці, яку їй принесли з машини. Вона не пам’ятала, хто допоміг її вдягнути. На рукаві була темна пляма від води, і принцеса раз у раз проводила по ній пальцем, ніби саме це потребувало негайного виправлення.

Осавул Хмурий стояв біля дверей. Його люди перевірили платформу, його люди прийняли звіт портової служби. Тепер гетьман був мертвий. Коли Марко побачив начальника охорони, то спершу подумав, що той постарів; потім зрозумів, що осавул просто не приховує втоми.

Земляни висловили співчуття через керівника делегації. Наталя вислухала й попросила залишити її саму. Марко не намагався підійти. Його викликали до слідчих, забрали робочу копію журналу, створили засвідчений дублікат і три години ставили ті самі запитання різними словами.

Полковник Олекса Богун прийшов наприкінці.

— Ви чули слова до події. Це важливо. Ви розуміли, про кого йшлося?

— Ні.

— Не намагайтеся тепер згадати більше, ніж почули. Ваша пам’ять уже знає, що сталося.

Марко кивнув. Та сама пересторога колись звучала з його власних уст.

Гетьмана поховали на третій день. Людська процесія несла темні полотнища без військової музики. Ррейни йшли поруч із відкритими долонями — знак, що цього дня руки не тримають зброї проти тих, хто поруч. Капітанові Кассіану це пояснив радник Тарр, представник гнізд на Мас-Ланті. Його жовті очі були нерухомі, тільки хрестоподібні зіниці змінювали ширину на світлі.

У родинному дворі поставили четвертий новий камінь.

Наталя стояла перед ним, а за її спиною люди вже рахували. Троє синів, тепер батько, лишилася донька. Спадковий гетьманат не мав іншого прямого наступника. За давньою угодою, якщо лінія переривалася, до скликання нового представництва людською частиною спільного уряду керував тимчасовий комітет. Імена майбутніх членів цього комітету не промовляли на похороні, проте вони були присутні в думках багатьох.

Пізніше відбулася окрема церемонія в гніздовому дворі — прощання з майстром, який загинув поруч із Тарасом. Наталя поїхала туди без урочистої делегації. Марко бачив лише її від’їзд. Увечері він почув від слідчого, що частина людей вважала цей візит помилкою: нібито принцеса ще не зрозуміла, хто забрав її батька.

— Уже є підозрювані? — запитав він.

— У всіх є. У нас поки є допуски до системи.

Виявилося, що перед смертельним циклом автоматика отримала підтвердження гніздового технічного управління. Два службовці-ррейни залишили платформу незадовго до аварії. Частину журналу вони забрали за правом внутрішньої перевірки. Проти обох фактів існували буденні пояснення, але після четвертого похорону ніхто не хотів починати з буденності.

Марко знову прослухав свою розмову. «Гніздовий ключ лишається». Цього разу слова звучали майже очевидно. Він записав на полях: «Очевидність виникла після події» — і все одно не зміг позбутися підозри.

Земна делегація готувалася скоротити візит. Керівник місії наказав інспекторові скласти речі. Марко дістав сумку, відкрив її й довго дивився на складений костюм, у якому чотири дні тому стояв у другому ряду щасливої делегації.