28. Допустиме відхилення

Наукова радниця Іш-Чель Накум повернулася з Мас-Ланти до лабораторії й застала біля свого робочого місця сімнадцять людей, двох ратдамів і складений кимось список «невідкладних запитань до Землі».

Наукова радниця громад майя прочитала перший пункт, де вимагали повну будову земного гіперстрибкового модуля, й поклала список на стіл.

— Якщо до вас зайде незнайомець і попросить креслення всього корпусу, бо ви, можливо, далекі родичі, що ви йому скажете?

— Запитаємо допуск, — відповів молодий дослідник.

— Саме так. А ми поки не узгодили навіть одиниці вимірювання.

Ратдам Керр-Ат, радник із оборонної інженерії, обійшов натовп і поставив перед нею посудину з гарячим напоєм. Його чотири ноги були вкриті пилом із випробувального полігона; на широкому ремені між передніми плечима висіли захисні окуляри й ручний вимірювач. У вузькому лабораторному проході масивна істота рухалася уважніше, ніж більшість студентів.

Чашу він притримував між двома бічними пальцями, залишаючи чотири основні вільними. Одним із них підсунув ручний вимірювач подалі від гарячої посудини. Іш-Чель відразу забрала напій: колега щоразу звільняв їй робочу поверхню так обережно, ніби вона вже збиралася зачепити його прилади.

— Спочатку пийте. Вони чергували тут від ранку й уже встигли посваритися за авторство майбутньої статті.

— Статті про що?

— Про те, чого ще не бачили.

Керр-Ат посунув задню ногу, звільняючи прохід прибиральній машині. Наукова радниця Іш-Чель нарешті засміялася, і напруга в кімнаті спала.

Інститут Бойового Союзу стояв на краю сухого плоскогір’я. З вікон було видно випробувальні башти, нижче — житлові тераси, ринки й транспортні лінії. Людські квартали тягнулися вгору, ратдамські займали ширші, нижчі ділянки; спільні майстерні з’єднували обидва типи забудови великими похилими переходами. Тут було незручно людині, яка всюди шукала сходи, й ратдаму, який забував, наскільки швидко люди мерзнуть у нічному повітрі.

На поворотах ратдамських переходів не ставили шаф чи лав: видовжений корпус потребував вільної дуги. Нижній поручень служив людям, верхній — рукам ратдамів, а біля кожного поста приладів були широкі заглиблення для опорних ніг. Керр-Ат зайняв одне з них і повернув вимірювальне поле до Іш-Чель. Вона підняла його край; для нього зручна висота була нижчою.

Іш-Чель виросла в такому кварталі. У дитинстві вона думала, що подвійні поручні існують на всіх планетах. Тепер дивилася на записи із земного корабля й уперше помічала, наскільки вузьким може бути світ, збудований тільки для одного виду.

Питання про походження швидко розділили на ті, що могла пояснити фізика, й ті, на які ще мали відповісти люди. Старший математик запитав, чи вціліли на Землі міста майя. Молодша співробітниця хотіла знати, чи називають там хоч когось їхніми іменами. Один із викладачів запропонував урочисте звернення про повернення до джерел знання.

Іш-Чель подивилася на своїх ратдамських колег.

— Мою першу статтю про енергетичні контури перевіряв ратдам. Моїх учителів навчали і люди, і ратдами. Джерела знання в нас трохи складніші за адресу предків.

Викладач образився, але звернення зняв.

Після загальної зустрічі лишилася закрита нарада щодо земного двигуна. У військовому управлінні хотіли отримати зразок якомога раніше. Незалежно розроблений спосіб переходу міг дати нову точку порівняння там, де всі місцеві школи століттями спиралися на спільну спадщину. Це не означало, що земляни випередили Союз. Означало лише, що вони могли припуститися інших помилок і знайти інші рішення.

— Запропонуємо лабораторію, — сказав Керр-Ат. — Їхні спеціалісти працюють поруч із нашими, дані погоджуємо до передачі. Військове управління отримає висновок, не право вилучити корабель.

— А якщо інший союз запропонує їм більше?

Ратдам потер широкий лоб тильною стороною руки.

— Тоді доведеться бути корисними. Це прикро, але іноді працює.

До вечора наукова радниця Іш-Чель взялася за звичайну роботу. Новини не зменшили кількості несправних вузлів і не скасували обов’язку перевіряти чужі розрахунки. У черзі був запит із Плаю щодо аварійного відсіку на Східній платформі. Замовник просив погодити тимчасове використання розрахункових показників замість прямого контролю кількох датчиків.

Дослідниця перечитала обґрунтування. Частину вузлів постачала Гармонія, автоматику приймав Союз, а остаточне складання проводило управління обозного Плаю. Так робили часто. Рідше траплялося, щоб три різні допуски об’єднали в одну довідку, з якої випало найважливіше обмеження.

— Подивіться, — покликала вона Керр-Ата. — Тут наша рекомендація для порожнього випробувального відсіку. Вони посилаються на неї в процедурі приймання з людьми.

Радник нахилив важку голову до екрана.

— Можливо, скопіювали не той додаток.

— Можливо. Тому я запитую, а не звинувачую.

Вони відправили уточнення та заборону використовувати документ за новим призначенням до одержання відповіді. Копію залишили в незалежному реєстрі інституту. Потім пішли дивитися земний запис повторно — уже без студентів і урядових запитів.

Капітан Кассіан пояснював, що його екіпаж готувався до технічного випробування. Іш-Чель зупинила кадр на втомленому обличчі земного командира.

— Вони взагалі розуміють, чого від них тепер захочуть?

Керр-Ат повільно похитав головою.

— Принаймні цей уже починає.

Дослідниця закрила відео, перевірила, чи пішло попередження на Плай, і тільки тоді вимкнула робоче поле. У коридорі ще сперечалися студенти. Цього разу — про те, чи можна попросити землян привезти звичайний ґрунт.

На нижніх терасах інститутського міста Бойового Союзу ввечері відкривався ринок. Наукова радниця Іш-Чель ішла туди пішки, хоча транспорт доставив би її додому за кілька хвилин. Тут продавали їжу, кріплення, тканини й дрібні пристрої з такою самою повагою до вимірювання: покупцеві показували вагу, склад або допуск, а потім уже сперечалися про ціну.