24. Те, чого не показує карта

Доктор Лев Арден зустрів капітана Кассіана в лабораторії без халата. На столі стояли три холодні чашки, а над ними — зображення ділянки неба, де земна модель передбачала порожній простір. Утомлений керівник програми гіперстрибка показав на вільне крісло й сказав, що цього разу не проситиме підписувати висновки.

— Тоді візит уже вдалий, — відповів капітан.

Доктор усміхнувся, але одразу повернувся до даних. Першу зручну версію вони відкинули: Мас-Ланта не ховалася за непроникною завісою. Земні телескопи бачили зорі позаду відповідної області. Друга версія — груба помилка координат — також не пояснювала всього, хоча похибки перерахунку справді знайшли. Найнеприємніше було те, що спостереження й висновки з них довго зберігалися в одному пакеті, ніби це одна річ.

— Ми навчилися добре прибирати непотрібний шум, — сказав доктор Арден. — Тепер перевіряємо, що саме вважали непотрібним.

Головна інженерка Майя сиділа біля сусіднього пульта. Вона принесла журнали корабля й не дозволяла нікому вирівнювати часові шкали, не зберігши первинних значень. Після польоту її терпіння до красивих підсумкових графіків помітно зменшилося.

На одному екрані відкрили запис безпілотного випробування, на іншому — третій перехід «Зорі-1». Однакові спокійні ділянки виглядали переконливо. Коли вимкнули завершальну обробку, схожість стала меншою.

— Це добра новина? — запитав капітан Кассіан.

— Це новина, яку можна перевіряти, — відповіла Майя. — Для початку вистачить.

В архівній карті Мас-Ланти маршрути огинали округлу область, для якої не збереглося пояснення. Доктор Арден відмовлявся виводити з цього невідомий об’єкт. Карта могла бути неповною, старі траси — економічно невигідними, а копія — результатом кількох неточних перенесень. Водночас відсутність пояснення не ставала поясненням сама по собі.

Капітан розповів, як місцеві системи попереджали корабель про коридори. Вони розрізняли порушення руху, технічну небезпеку й недоступність даних; земляни спершу перекладали всі три стани словом «заборонено». Для капітана це виявилося знайомою помилкою: коли бракує знань, чужа обережність легко здається ворожістю.

— Отже, не пишемо, що вони ховають від нас сектор, — сказав доктор Арден.

— Пишемо, що ми не знаємо, чому його немає в отриманій копії.

Майя позначила рядок. Потім показала короткий фрагмент: незадовго до встановлення нормального зв’язку корабельний приймач зафіксував пакет, який не належав до пізнішого обміну з диспетчерською. Він не містив зрозумілого тексту й міг бути відлунням службової передачі. Проте послідовність контрольних міток відрізнялася від стандарту, який згодом передала Мас-Ланта.

— Ви вважаєте його чужим? — запитав капітан.

— Усі там були чужими, — відповіла інженерка. — Я вважаю його поки не класифікованим.

Доктор Арден запропонував занести фрагмент до запитів другої місії, не поєднуючи з картою й не оголошуючи доказом одного явища. Капітан погодився. Йому подобалося, що цього разу люди тримаються за перевірку, хоча кожен уже мав у голові привабливу версію.

Перед відходом доктор попросив його підписати перелік спостережень для наступного польоту.

— Ви обіцяли нічого не підписувати.

— Я обіцяв не просити підписувати висновки.

Капітан Кассіан перечитав документ. Три вимірювання, два незалежні годинники, збереження необроблених даних. Жодного красивого пояснення того, чого вони ще не розуміли.

— Таку хитрість я приймаю, докторе.

Арден провів його до дверей. Біля виходу капітан зупинився: на допоміжному екрані ще лишався земний зоряний огляд, акуратний, очищений від зайвих відміток. Він попросив показати початковий файл. Доктор відкрив його без запитань. Цяток стало більше, однак жодна не перетворилася на відповідь.

— Цей також збережіть для місії, — сказав Кассіан.

— Він майже нічого не пояснює.

— Зате не приховує, скільки ми відкинули.

Дорогою до Академії капітан не відкривав повідомлень. Транспорт ішов над звичайними кварталами, які він знав усе життя. В одному дворі ремонтували покриття, в іншому діти шикували легкі навчальні моделі перед запуском. Земля продовжувала працювати. Йому було важливо це бачити: незнання ще не означало катастрофи. Воно означало, що наступного разу доведеться краще підготувати запитання.