18. Зворотний слід

Відстикування пройшло простіше, ніж прибуття.

Мас-Ланта відвела рух, прибрала опори й відкрила перед «Зорею-1» той самий бурштиновий коридор. На зовнішньому огляді док повільно віддалився. Крізь прозорі галереї рухалися мешканці комплексу; робочі платформи обслуговували сусідні кораблі; патруль тримався на визначеній відстані. Місто не завмерло, щоб проводити Землю.

Капітану Кассіанові це подобалося. Урочисті проводи створили б відчуття завершення, а нічого не завершилося.

На містку знову пахло знайомим композитом, кабельною ізоляцією й кавою, яку заварила зв’язківиця Ешлі Денмар. Після теплого вологого повітря гостьового сектора корабель здавався сухим і надто прохолодним. Лікарка Лея Морен, завершувала медичні перевірки; головна інженерка Майя Ковен уже встигла відкрити дві панелі, хоча жодна система не показувала несправності. Штурман Ілай Верн наклав маршрут повернення на дані переходу. Ріна Хад сиділа за керуванням: пілотка поглядала на комплекс частіше, ніж вимагав маневр.

— Якщо хочете попрощатися, — сказав капітан Кассіан, — робіть це зараз. За хвилину він буде позаду.

— Я перевіряю дистанцію.

— Звичайно.

Пілотка Ріна не всміхнулася.

— Ви думаєте, ми ще побачимо його?

— Я думаю, що наша Рада витратить багато сил, щоб не відповісти на це запитання швидко.

— А потім?

— А потім зрозуміє, що решта вже знає про нас.

Зв’язківиця Ешлі підняла руку.

— Останній пакет від Мас-Ланти. Навігаційні перевірки, підтвердження угоди й особисті повідомлення.

— Особисті?

— Координатор Румі Сай передав відкритий контактний код. А корабельний майстер Остап Вир надіслав інженерці Майї схему кріплення двигуна з приміткою: «Щоб ви не казали, що у вас не було з чого почати».

Інженерка Майя різко обернулася.

— Відкрийте.

— Ні, — сказав капітан Кассіан.

— Це може бути загальнодоступна схема.

— Саме тому вона почекає до Землі.

— Капітане, ви гальмуєте культурний обмін.

— Я рятую вас від необхідності пояснювати Раді, чому першим міжзоряним імпортом стало кріплення невідомого двигуна.

— Добре. Але якщо воно краще за наше, я скажу, що ви затримали прогрес.

На межі гостьового сектора координатор Румі востаннє з’явився на зв’язку. Цього разу він був один, знову в координаційній залі. За його спиною проходила звичайна зміна.

— «Зоря-1», ваш вихідний коридор вільний. Після перетину останньої межі ви зможете запустити перехід у будь-який момент.

— Дякую за допомогу, координаторе Сай.

— Безпечного повернення, капітане Таррел.

— Ми повідомимо про прибуття через погоджений канал.

Координатор Румі трохи нахилив голову.

— Я чекатиму.

З’єднання завершилося.

Капітан Кассіан подивився на екран ще секунду довше, ніж було потрібно, потім наказав зв’язківиці Ешлі закрити зовнішні канали. Мас-Ланта залишилася позаду. Попереду лежав простір, який тепер ніхто на «Зорі-1» не наважився б назвати порожнім.

Зворотний маршрут будували не за картами комплексу. Модуль зберіг повну структуру третього переходу, і фахівець із гіперстрибка Томас Рід запропонував відтворити її у зворотній послідовності. За земними моделями це мало повернути корабель до точки другого виходу. За фактом третій перехід порушив земні моделі настільки, що слово «мало» знову стало небезпечним.

— Мас-Ланта підтвердила, що початкова область чиста, — сказав штурман Ілай. — Але вони не підтвердили кінцеву точку. Не можуть. Наш спосіб переходу для них новий.

— Вони могли б зупинити нас? — запитала пілотка Ріна.

— За словами реєстраторки Амаї, захисні системи втрутяться лише в разі загрози комплексу, — відповіла зв’язківиця Ешлі.

— А якщо ми загрожуємо собі?

— Це наша юрисдикція, — сказала інженерка Майя. — Приємно знати, що хоча б право наробити дурниць лишилося за нами.

Перевірка тривала дві години. Кассіан не квапив. Мас-Ланта не зникала, ворог не переслідував, корабель мав достатньо ресурсів. Найгірші рішення часто народжувалися не від справжнього браку часу, а від бажання швидше припинити невизначеність.

Коли всі системи були готові, він обійшов місток поглядом.

— Порядок той самий. Будь-яка розбіжність — зупинка. Те, що нас чекає Земля, не робить фізику поступливішою.

— Модуль синхронний, — сказала інженерка Майя.

— Рішення переходу підтверджене, — доповів штурман Ілай.

— Зовнішній простір чистий, — сказала зв’язківиця Ешлі.

Пілотка Ріна відвела руки від керування.

— Готова.

Кассіан дав команду.

Знайомий тиск з’явився в зубах. Вентиляція загуділа нижче, світ навколо панелі став неправильним, ніби відстань між предметами втратила спільну міру. На одну мить до запаху корабля домішався аромат вологого каменю й смоли — пам’ять, не повітря.

Потім зорі повернулися.

— Положення? — запитав Кассіан.

Ілай уже рахував. Пальці штурмана рухалися над навігаційною панеллю, обличчя лишалося нерухомим. Він звіряв зорі, одну за одною підтверджуючи опорні точки. Минуло двадцять секунд. Тридцять.

— Друга контрольна область, — сказав він нарешті. — Ми повернулися точно до неї. Похибка менша, ніж під час польоту назовні.

На містку одночасно видихнули кілька людей.

— Слід третього переходу спрацював як зворотний маршрут, — сказав фахівець із гіперстрибка Томас. — Але це не пояснює відстань.

— Не пояснює, — погодився Кассіан. — Запишіть саме так.

Інженерка Майя перевірила температуру модуля.

— Відхилення дві десятих. Охолодження працює.

— Тоді діагностика за повною програмою.

— Сім годин?

— Сім.

Пілотка Ріна подивилася на порожній зовнішній огляд.

— Ми могли б бути вдома раніше.

— Могли б, — сказав Кассіан. — Але я хочу туди прибути.

Два наступні переходи не принесли несподіванок. Після кожного вони чекали, перевіряли й сперечалися про показники. З кожним стрибком Мас-Ланта віддалялася, але її присутність не слабшала. Вона лежала в копії фігурки, в архівному пакеті, в незрозумілій схемі корабельного майстра Остапа, у словах координатора Румі й у знанні, що за межами кожної земної карти є чужі карти, складені значно раніше.