17. Угода про наступну розмову

Найважче формулювання знайшли наступного ранку.

Воно не називалося договором, бо капітан Кассіан не мав права укладати договори. Не називалося запрошенням, бо запрошували не лише Мас-Ланта й не всі союзи були готові прийняти земну делегацію на своїх територіях. Після чотирьох годин перекладу реєстраторка Амая Кінту, реєстраторка гостьової зони й найсуворіша охоронниця точних формулювань, запропонувала назву: «Угода про умови наступної розмови».

— На Землі її висміють, — сказала зв’язківиця Ешлі.

— Вона від цього перестане діяти? — запитала реєстраторка Амая.

— Ні.

— Тоді назва витримає.

Документ дозволяв «Зорі-1» повернутися без перешкод, передати Раді обмежений архівний пакет і координати трьох перевірених зон для майбутнього контакту. Земля могла надіслати дипломатичну місію протягом одного місцевого циклу, перерахованого на земний час із неприємно великою похибкою. Мас-Ланта зобов’язувалася не публікувати точні координати Сонячної системи. Земля — не передавати отримані навігаційні дані третій стороні, якої поки навіть не знала.

Окремий додаток визначав, що жоден із союзів не має переважного права на відносини із Землею через спільне походження, перший контакт або технічну допомогу.

Полковниця Лада Вернигора, представниця людської частини Імперії Ррплайуа, сперечалася з цим пунктом найдовше.

— Імперія не вимагає переважного права, — сказала вона. — Але ви не можете заборонити людям Плаю вважати Землю частиною власної історії.

— Ми й не забороняємо, — відповіла реєстраторка Амая. — Ми забороняємо перетворювати історію на юридичну власність.

— Наші предки були вивезені звідти.

— Як і предки інків.

— І ви професійно перетворюєте це на додаток до торгової процедури.

— Саме тому, що я пам’ятаю.

Ррейн Тарр слухав обох, а потім сказав кілька слів мовою Ррплайуа. Перекладач довго шукав відповідність і нарешті видав: «Не можна назвати своїм гніздом місце, яке не знає твого запаху».

Полковниця Лада повернулася до нього.

— Дуже вчасно, — сухо сказала вона.

— Я чекав, доки ви втомитеся сперечатися.

Вона перечитала пункт і погодилася.

Капітан Кассіан поставив свій знак останнім. Земна система зафіксувала його біометрію, Мас-Ланта — власний доказ відповідності, а зв’язківиця Ешлі зберегла всі проміжні версії перекладу. На Землі документ вивчатимуть юристи, дипломати, військові, етичні ради й люди, чиї посади ще не існували. Кожен знайде в ньому проблему. Це також було нормально.

Після підписання координатор Румі відвів капітана Кассіана до невеликої оглядової секції біля доку. Тут не було делегацій, охоронців і запису для представництв. За прозорою стіною лежав корпус «Зорі-1» — маленький, світлий, грубо прямолінійний серед плавних форм місцевого обладнання.

— Ваш корабель нагадує мені старі рятувальні апарати, — сказав координатор Румі.

— Це комплімент?

— Вони були надійні.

— Тоді так.

Деякий час вони мовчали. Робочі механізми не торкалися корабля, лише перевіряли поле навколо доку. Біля дальнього шлюзу пройшла група техніків, серед них Остап Вир, корабельний майстер «Сірого Вітру», який так і не отримав дозволу оглянути земний двигун. Він побачив інженерку Майю за прозорою стіною шлюзу й зробив жест, що, мабуть, означав обіцянку повернутися до розмови про двигуни. Інженерка Майя показала на капітана Кассіана, перекладаючи відповідальність.

За ремонтною платформою стояв малий корабель із двома місцями під спільною захисною оболонкою. Вузькі обводи й плавні ребра корпусу відрізняли його від вантажних суден, які капітан бачив на підході.

— Чайка Плаю, — пояснив координатор Румі, помітивши його погляд. — Двомісний винищувач. Не корабель майстра Вира; тут їх обслуговують окремо. Дуже відома конструкція, хоча земна назва вам, мабуть, говорить про інше.

— Про річковий човен, — відповів капітан. — Саме на таких ми вчили історію походів козаків.

— Місцеві чайки походять від кораблів, які ссавви вирощували ще під час повстання. За цей час їх багато разів перебудовували. Майстер Вир пояснив би довше.

Капітан подивився на малу машину ще раз. Назва пережила зміну планети, середовища й самого способу будувати кораблі. Люди, які її зберегли, навряд чи погодилися б назвати себе вцілілим музейним зразком.

— Ви повернетеся? — запитав координатор Румі.

— Якщо Рада не вирішить, що краще зробити вигляд, ніби нас тут не було.

— Це можливо?

— У нас добре розвинена здатність створювати процедуру навколо речей, яких ми боїмося.

— У нас також.

Капітан Кассіан подивився на нього.

— Що ви думаєте про наш вихід? Не як координатор.

Координатор Румі потер пальцями край рукава. Геометричні лінії на тканині змінилися й повільно повернулися на місце.

— Я думаю, що ваш екіпаж не планував прибути. Я думаю, що ваша технологія зробила щось, чого ви не розумієте. І думаю, що Мас-Ланта не вперше виглядає порожнім місцем для того, хто дивиться здалеку.

— Ви бачили це в архіві.

— Так.

— Чому?

— Не знаю.

— Це вже третя чесна відповідь, яку я чую тут.

— На Мас-Ланті багато знань. Тому ми маємо більше способів точно не знати.

Капітан Кассіан знову подивився на корабель. За кілька годин вони мали відстикуватися. Штурман Ілай Верн уже перевіряв маршрути — спокійно й прискіпливо, звіряючи кожен розрахунок. Головна інженерка Майя Ковен оглядала корпус і гіперстрибковий модуль: чужим гарантіям вона, як і раніше, воліла власну перевірку. Докторка Лея Морен перевіряла стан екіпажу й нікого не відпускала, доки не завершувала огляд. Кожен виконував знайому роботу, але тепер її результат мав повернути їх додому з місця, якого не було на земних картах.

— У старій карті була кругла прогалина, — сказав він. — У наших спостереженнях — теж. Це може бути властивість простору.