12. Захищені

Румі Сай працював координатором зовнішнього руху двадцять три роки й за цей час зустрічав капітанів, які брехали про вантаж, держави, що називали військовий корабель дослідницьким, і торговців, здатних торгуватися про вартість рятувальної операції ще до того, як їхній відсік переставав горіти. Він умів не дивуватися під час зміни.

Земляни зіпсували цей навик за одну фразу.

Тепер координатор Румі йшов коридором гостьової зони поряд із капітаном Кассіаном Таррелом і намагався не розглядати його надто відверто. У рисах капітана не було нічого такого, чого він не бачив серед людей Мас-Ланти: сива щетина, світла шкіра, втомлені очі, старий шрам біля лівої брови. Але ця звичайність і була нестерпною. Поруч ішла людина з планети, яку два тисячоліття згадували в архівах як джерело вивезених популяцій, далеке й, можливо, давно мертве.

Координатор Румі виріс серед історій про Землю, хоча в його родині їх називали Старим Берегом. Одні вважали її колискою, інші — місцем, яке предки втратили й не мали права привласнювати уявою. Для більшості це була культурна відстань, а не астрономічна. Ніхто не очікував, що з того боку відстані прилетить корабель і ввічливо попросить пояснень.

Гостьовий коридор змінив ширину, щойно група підійшла. Підлога під ногами землян стала твердішою, освітлення — теплішим. Для ррейна Тарра стеля піднялася на кілька сантиметрів, а біля ссаввки Сеййи повітря зволожилося. Комплекс робив це непомітно, але земляни помічали все. Інженерка Майя Ковен двічі торкнулася стіни через захисну рукавичку й обидва рази отримала зауваження від лікарки.

— Приміщення пристосовується до тих, хто ним користується? — запитав капітан Кассіан.

— У межах можливого, — відповів координатор Румі. — Гостьова зона має підтримувати різні середовища. Ми не завжди правильно визначаємо зручність із першого разу.

— Хто її збудував?

— Це запитання не має однієї відповіді. Основний каркас належить інкським будівничим, енергетичні вузли кілька разів перебудовували майянські інженери, частина середовища вирощена за технологіями ссаввів. Системи безпеки походять щонайменше з чотирьох традицій.

— І всі погодилися, як це з’єднати?

Координатор Румі глянув на нього.

— Ні. Тому будівництво тривало довго.

Капітан усміхнувся куточком рота. Координатор Румі відчув коротке полегшення. Іронія перекладалася краще, ніж урочистість.

Попереду чекала реєстраторка гостьової зони Амая Кінту — невисока жінка років шістдесяти з темним обличчям, важкою косою, перекинутою через плече, і тонкою металевою пластиною на лівій скроні. Її багатошаровий одяг був темно-червоним, із вузькими золотистими лініями, що змінювали рисунок, коли вона працювала з даними. Амая відповідала за доступ, безпеку й усі формулювання, через які представництва могли посваритися після того, як гості вже роз’їхалися.

— Капітане Таррел, — сказала вона, — я маю підтвердити статус вашої групи. Система пропонує найближчий відповідник: захищені особи невизначеного походження.

Операторка зв’язку Ешлі Денмар, уважна до найменших зсувів у перекладі, різко підняла очі.

— Повторіть, будь ласка.

Реєстраторка Амая повторила. Переклад цього разу додав: «особи під опікою, які не можуть відповідати за власний правовий стан».

Інженерка Майя перестала торкатися стіни.

Капітан Кассіан не змінив виразу обличчя, але координатор Румі побачив, як у нього трохи випрямилися плечі.

— Земля не просила опіки, — сказав капітан.

— Я теж цього не сказала, — відповіла реєстраторка Амая.

— Наша система переклала саме так.

Координатор Румі відкрив мовний шар. Два штучні інтелекти вже перебудовували відповідності, порівнюючи правові поняття. Проблема стала зрозумілою майже одразу й від цього не менш небезпечною.

— У нас є різниця між захищеним гостем і залежною особою, — пояснив він. — У вашому праві, судячи з даних, захист передбачає нерівність сторін. На Мас-Ланті захищеним називають того, проти кого заборонено використовувати його незнання місцевих правил.

— А відповідати за власні дії ми можемо? — запитала зв’язківиця Ешлі.

Реєстраторка Амая подивилася на неї з професійною сухістю.

— Якщо ви пошкодите шлюз, рахунок отримаєте ви.

Інженерка Майя кивнула.

— Оце вже схоже на рівність.

Напруга послабилася, але не зникла. Капітан Кассіан попросив показати оригінальні поняття, проміжні значення й остаточне формулювання. Зв’язківиця Ешлі працювала разом із системою майже двадцять хвилин. У результаті статус переклали як «самостійні гості під гарантією безпечного незнання».

— Звучить дивно, — сказала зв’язківиця Ешлі.

— Зате не принизливо, — відповів Кассіан. — Поки залишимо.

Реєстраторка Амая торкнулася пластини біля скроні, підтверджуючи запис.

— Ваш корабель, особисті дані й технічні матеріали залишаються вашими. Мас-Ланта не передаватиме їх третім сторонам без згоди, крім відомостей, необхідних для безпеки руху. Ви можете повернутися на корабель у будь-який момент. Доступ за межі гостьового сектора потребує супроводу, доки наші системи не навчаться розпізнавати ваші реакції.

— Реакції? — запитала докторка Лея.

— Намір завдати шкоди, втрату самоконтролю, медичну небезпеку.

— Ви читаєте думки?

Сеййа, яка до цього мовчала, тихо фиркнула. Короткий звук пантероподібної ссаввки виявився несподівано теплим; за блиском хутра й незнайомими рисами обличчя капітан починав розрізняти звичайне глузування.

— Якби Мас-Ланта читала думки, — сказала вона, — половина дипломатичних залів стояла б порожня.

Реєстраторка Амая не всміхнулася.

— Системи оцінюють поведінку, фізіологічні ознаки й активність обладнання. Вони помиляються. Тому остаточне рішення приймає служба безпеки.

Капітан Кассіан подивився на видиму зброю охоронців.

— Зрозуміло.

Координатор Румі знав, що зрозуміло не все. Земляни прийшли з цивілізації, де одна влада охоплювала цілу планету й Сонячну систему. Для них правила були спільними або принаймні прагнули такими бути. Мас-Ланта існувала інакше. Тут кожне представництво мало власні закони, кожен союз — власні межі дозволеного, а комплекс утримував порядок не єдністю, а точним переліком речей, які нікому не вигідно порушувати.