5. Корабель

«Зоря-1» стояла в місячному доку, затиснута сервісними конструкціями. Зблизька вона не нагадувала ані символ, ані початок нової ери. На світлому корпусі лишилися технологічні позначки, біля кормової секції працювали ремонтні автомати, з відкритого шлюзу тягнуло холодним металом і мастилом.

Від носового відсіку до кормового кожуха тягнувся вузький технічний хребет із люками різного розміру. Біля одного Майя зупинила автомат: той уже закривав панель, під якою вона ще не перевірила ручний відсікальний клапан. Капітан обійшов сервісну стрілу й побачив під корпусом потерті опори дока, темні сліди охолоджувача та кабелі, які перед стартом належало від’єднати по одному.

Капітану Кассіанові це сподобалося.

Корабель, який надто добре виглядає перед стартом, часто просто мало перевіряли.

Гіперстрибковий модуль займав центральну частину, де в іншого судна були б додаткові запаси або житловий відсік. Його не можна було побачити цілком: кілька шарів захисту, енергетичні контури, системи охолодження й аварійного відділення ховали головну конструкцію. Фахівець із гіперстрибка Томас Рід, фахівець програми гіперстрибка й знавець модуля, провів для екіпажу технічний огляд і протягом перших десяти хвилин тричі сказав «зрозуміло», хоча ніхто нічого не зрозумів.

— Зупиніться, — сказав капітан Кассіан. — Поясніть так, щоб пілотка Ріна могла повторити.

Пілотка обурено глянула на нього.

— Чому саме я?

— Бо Майя вже знає, Ешлі запише, Ілай виведе формулу, а ви чесно скажете, що пояснення погане.

Томас почав спочатку.

Цього разу він говорив не про просторові стани, а про послідовність дій, межі й ознаки відмови. Кассіан слухав, торкаючись долонею до поручня. Метал був холодним і трохи шорстким. Під ногами ледь відчутно працювали системи дока. У корабля ще не було власного запаху; поки він пахнув верф’ю, людьми в робочому одязі й упаковкою нового обладнання.

За сім тижнів вони провели двадцять одну повну симуляцію, триста окремих аварійних вправ і двічі переносили готовність через дрібні несправності. Друге перенесення стало публічною новиною.

«Історичний політ затримано через технічну перевірку».

Кассіан прочитав заголовок і вимкнув повідомлення.

— Вони пишуть так, ніби ми боїмося, — сказала пілотка Ріна.

— Ми боїмося, — відповів він.

— Я не боюся.

— Тоді вас треба відсторонити.

Вона подивилася, чи він жартує.

— Я хотіла сказати, що довіряю кораблю.

— Довіряйте людям. Корабель перевіряйте.

Перед стартом Кассіан обійшов усі відсіки сам. У житловій секції було прохолодно, у медичній пахло стерильними матеріалами, у машинному відсіку повітря мало присмак озону. Він перевіряв не лише показники. Дивився, чи закріплені особисті речі, чи не залишили техніки інструмент, чи легко відчиняються ручні панелі. На одному з аварійних комплектів пломба була встановлена надто щільно. Автоматична перевірка визнала її справною. Кассіан змусив замінити всі.

— Через одну пломбу? — запитав представник верфі.

— Через людину, яка встановила решту так само.

Старт не був видовищним. Док повільно відпустив корабель, буксири вивели його за безпечну межу, і «Зоря-1» почала набирати швидкість звичайними двигунами. Місяць залишився позаду — сірий, покритий вогнями промислових зон. Далеко попереду Земля висіла синьо-білою кулею, красивою навіть після того, як людство навчилося бачити її щодня.

На містку було тихо. Повітря пахло новим композитом, кавою зв’язківиці Ешлі й слабким озоном від систем, які вперше працювали разом на повній потужності.

— Зв’язок із керуванням стійкий, — доповіла зв’язківиця Ешлі.

— Навігаційна траєкторія підтверджена, — сказав штурман Ілай.

— Двигуни в нормі, — додала інженерка Майя. — Поки що навіть доктор Арден мав би бути задоволений.

Фахівець із гіперстрибка Томас Рід не відвів очей від даних модуля.

— Доктор Арден ніколи не буває задоволений.

— Тоді він добре підготувався до життя, — сказав капітан Кассіан.

Коли корабель залишив район інтенсивного руху, на загальному каналі з’явилося офіційне повідомлення Ради. Голова Комітету позасистемних програм Міріам Сол бажала екіпажу успішного випробування й безпечного повернення. Промова тривала сорок секунд і не містила жодного слова про героїзм.

Кассіан прослухав її до кінця.

— Відповідь? — запитала зв’язківиця Ешлі.

— Підтвердіть отримання.

— І все?

— Ми ще нічого не зробили.

Він подивився на Землю. Через кілька годин вона стала яскравою точкою серед інших вогнів. Сонячна система, яку люди освоювали століттями, залишалася навколо них величезною, складною й водночас знайомою.

Попереду було перше порожнє місце.