Мар'янка

Мар'янка - чаклунка

Якось, прогулюючись двором, Мар'янка побачила гніздо, що впало з дерева, і маленьке пташеня в ньому. Вона дуже обережно підійшла, взяла гніздо разом із пташеням і понесла до хати. Пташеня виглядало кволим і взагалі не рухалося.

— Я його оживлю, — промовила Мар'янка сама до себе.

Пташеня було холодним, і тому передусім вона накрила його ляльковою ковдрочкою — щоб зігріти. Бо мама завжди казала, що найголовніше — це тепло, їжа, ну і, звісно, любов. А ще треба було якось його нагодувати. Але що їдять пташенята, та ще такі малі?

Знайшовши десь стару трубочку від соку, Мар'янка набрала трохи води й капнула просто пташеняті у дзьобик. Більшість води, звісно, розлилася, але маленька крапелька лишилася.

Через кілька годин Мар'янка повторила спробу. До цього часу пташеня вже трохи зігрілося і навіть почало ворушитися.

Кілька днів Мар'янка піклувалася про пташеня: поїла його й навіть дала маленького черв’ячка, якого знайшла надворі. Її не цікавили іграшки чи інші забавки — лише пташеня.

— Мамо, мамо, я його нагодувала і зігріла. А як дати йому любов? — якось запитала Мар'янка у мами, бо не знала, що робити далі.

— Моя ти розумнице, ти вже це зробила, коли звернула на нього увагу й не пройшла повз. Ти його врятувала, повернула до життя, моя чарівнице, — лагідно промовила мама.

Іноді найважливіше — просто не пройти повз.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше