Глава 4, де відбувається примирення.

Огній Римша лежав закинувши руки за голову. Йому не спалося. Дурні думки заполонили розум і не давали чоловікові розслабитися.

Здавалося б, що нарешті все вирішилося: він знайшов доньку, хоч завтра може бути дома. Трохи припікало обличчя і шия. Заживали подряпини, добре що на магові як на собаці. Дурне порівняння. Набереться ще дурного у цієї селянки. Ох і пошматала вона його. І хто б міг подумати. Зганьбила його на усю Доброградівську площу. Він послаблений переходом і чаклуванням, ніяк не очікував, що ця навіжена звалиться йому на голову.

Вона як тигриця за своїм кошеням, налетіла, роздряпала обличчя. Тут ще Радая відійшла від чарів, вчепилася в ногу, а потім ще й вкусила. Геть дика. Хоч би не осоромила його. Хоча... Звідки тільки маги не привозили своїх дітей.

Найпередбачуваніші оточували себе дівчатами заздалегідь. Якщо пощастить, то мігічно обдаровану могли засвавати, щоб на випадок приливу, була поряд. Це тільки він дурень, не чекав такої підлості. А найстрашніше, що винного так і не знайшли. А це погано. Дуже погано, бо він доньку везе додому. А вона тепер його найслабкіше місце. Ще й ця дівка.

Зазвичай жінки з радістю прощаються з обдарованими дітьми, бо вважають їх проклятими. Іноді відмовляються відразу після народження, якщо переживуть пологи. А ця порвати готова,- помацав своє роздерте лице і зашипів, ще боліло. З іншого боку, пощастило, що у його доньки була така мати.

Хлопець в селі розповів, що від неї сім'я відмовилася, коли вона залишила собі дитину. Що одна господарство вела. Ще й молодець, малу навчила читати, писати й рахувати. То може й не погано, що пішов на поводі Радаї та взяв з собою цю Марусю.

Де вони такі імена беруть? Маруся. Тьху. Зараз дівчата сплять у сусідній кімнаті. Хоч і взяв слово з цієї дівки, що не втикатимуть, та все одно не довіряв, поставив магічний замок на вікна і двері. А найцікавіше, що на неї не діють його ментальні накази. Навіть на малечу його діє, а на Марусю не діє. Треба буде пошукати пояснення.

Так за думками все ж таки й сам не помітив як заснув. І снилося йому, що сусідка вдова Азалія Балега з дуже впливового роду, з якою він має намір одружитися, кружляє в його родовому маєтку у весільній сукні, а у великих настінних дзеркалах у відображені плаче його маленька дівчинка.

Прокинувся з дивним, розгубленим відчуттям, якоїсь незакінченості й дезорієнтацією. На вулиці тільки світало, а за стіною вже щебетали дівчата. Їх сміх добре чувся крізь стіну між їх кімнатами. Тому і прокинувся, мабуть. І чому їм не спиться?

Огній потер долонями обличчя, роздумуючи над справами, які треба зробити до повернення додому. Треба купити пристойний одяг для Радаї і її матері, бо після нападу на нього безневинного, їх шмаття стало рванню.

Від згадки, стало самому смішно. Ото вони порадували зівак. Добре, що хоч він сам втримався і не підпалив цю навіжену. В Доброграді не дозволялося застосовувати бойову магію. Мав би неприємності. Воно то не вперше, вирішив би. Та не хотілося витрачати на такі дурниці час.

Похід до модистки перетворився на нову суперечку. Маруся наполягала, що сама в змозі заплатити за доньку. Огній був категорично проти, це підривало його чоловічу гордість. Вони так би довго й стояли, як би не Рада.

— Мамо, — попросила нахилитися нижче, щоб на вушко їй прошепотіти, — нехай він платить.

Маг звісно почув шепіт малої й радісно видихнув. Маруся заспокоїлася, вона вже відчувала, що мала щось замислила. А далі було знущання з чоловіка. Рада переміряла усе, що було з готового одягу, тут їй не так, там не те. Скоро і Маруся приєдналася. Дівчата веселилися, а Огній закипав. Вже пізно було задкувати, та і терпіти не було сил.

— Все! — Гримнув він, — оце в чому хто стоїть, в тому і йде!
— Ні! — Неочікувано для Марусі завередувала мала.

Для неї це було не притаманно. І дівчина відчувала, що у доньки зараз почнеться справжня істерика. Можливо причиною були останні події, можливо магія, яка прокидалася і зростала, а можливо втома, бо вони вже не одну годину крутяться перед дзеркалами.

— Дай нам п'ять хвилин, будь ласка, — попросила вона.

Маруся бачила на які речі у малої горіли очі. Тож швидко схопила потрібне, заспокоюючи Раду.
Маг трохи заспокоївся, більш уважно спостерігаючи за дівчиною. Подумав, що вона в голові щось все ж таки має і швидко взяла ситуацію під контроль.

— А собі? — Запитав він, коли Маруся принесла речі.
— Занадто дорого. Куплю деінде, — пробурмотіла соромлячись дівчина.

В неї були гроші, та вона вважала, що вони знадобляться для більш важливих речей, аніж одяг. Хоч який гарний і добротний він буде. А плаття вона купить в іншому місці.

— Ну вже ні. Я ще таких тортур не витримаю. Тож або ти їдеш у рванні, як бродяжка, або зараз вибираєш собі одяг, можеш і не одне вбрання взяти. І з'являєшся перед очима моєї челяді, як пані Маруся, — при цьому скривився, — мати моєї дитини або просто Маруся, яка піде гній від худоби вигрібати.

Дівчина стояла і кліпала на нього очима.

— Нам треба серйозно поговорити, — нарешті сказала вона.

Рада спала. Маруся привівши себе до ладу, спустилася вниз, де для них з магом накрили стіл. Вона вперше зупинялася в заїжджому домі, все було цікаво. Оком господині оглядала все навколо підмічаючи плюси й недоліки такого господарства.

— Я вирішила, — мовила вона сідаючи за стіл, чоловік підняв на неї очі, — я відкрию заїжджий двір. Треба розібратися скільки буде коштувати приміщення з землею. У твоєму місті є вже такі двори?
— Немає, — піймав себе на тому, що посміхається.
— А що смішного я сказала? — Обурилася дівчина.
— Я живу не в місті. В мене багато землі. Можу тобі клапоть виділити... в полі. А ти така впевнена в собі, що могла б управляти гостьовим двором?
— Ти гадаєш, що ні? — Маг тільки знизив плечима, йому взагалі не хотілося з нею говорити. Він просто хотів спокійно поїсти й бажано без компанії цієї Марусі.
— Як тебе звуть? — Чоловік ледь не захлинувся.
— О, то пані вирішила нарешті познайомитися? Огній Римша мене звуть. Маг вогню.
— А які ще бувають?
— Різні, — важко зітхнувши, повернувся до їжі.
— Тобі Огнію, краще все ж таки пояснити й поговорити зі мною, щоб не було несподіванок. Раз вже ти мене з собою взяв, — додала вона.
— Про магію тобі знати не обов'язково. Можливо пізніше. І я тебе з собою не запрошував, ти їдеш за нами тільки з моєї милості.
— Який цабе, — з відразою на таку заяву мовила дівчина.
— І маєш поводитися чемно і з повагою, — продовжив чоловік,— і не тільки до мене, а до всіх. Ще що тобі варто знати. Ти мені як скалка в пальці. Я не знаю, куди тебе діти. Гадаю, що жити будеш в поселенні, Радію будеш бачити двічі на тиждень.
— Ні! Рада моя донька і житиме зі мною!
— Послухай, як ти собі це уявляєш? Незабаром я одружуся. Що я скажу своїй дружині, що привіз дівку з села?
— А як ти збирався пояснити існування Ради?
— Не Ради. Тепер вона Радая!
— Для мене була і буде Радою. Ти можеш одружуватися і жити зі своєю дружиною, а до доньки навідуватися.
— Схоже тобі треба дещо прояснити. Ти маєш повне право мене ненавидіти. Та така вже природа магів. Ми можемо мати дитину при певних обставинах. І то вони не гарантують стовідсотковий результат. Ти гадаєш, що ти одна така була, яку зґвалтував маг? І навіть не єдина, якій зруйнував життя я. Але зауваж тільки в тебе з'явилася дитина. І вона буде єдиною моєю дитиною. Ти гадаєш, що нам подобається так чинити? — Очі горіли вогнем, в них плескалася образа, розпач і злість. — В нас немає вибору. Може це таке прокляття, я не знаю. Я ні про що не шкодую, тепер маю Радаю.
— Я не зовсім розумію, — здивованими очима дивилася на мага, який навіть не пам'ятав яку дівчину занапастив, — якщо магу потрібна незаймана дівчина, то як бути з жінками з магічними здібностями. Мене хвилює доля Ради.
— Їм простіше, — посміхнувся, — їх перший раз - гарантована вагітність.
— Тільки одна дитина?
— Таке життя, — знизив плечима, — тому частіше, дівчину магіану беруть заміж ще незайманою. Або сім'ї складаються як в мого батька і як буде в мене. В моєї майбутньої дружини вже є син. Я гадаю, що все прояснив.
— В мене ще є питання.
— Я все прояснив, — повторив ще раз Огній, піднімаючись. — Як Радая прокинеться, відправляємося.
— Як ти дізнався, що вона народилася і де її шукати? — Не втрималася і таки запитала. Маруся була впевнена, що він не відповість, але Огній зупинився і відповів.
— На родовому дереві з'явився запис. А де шукати, я зрозумів, коли в неї прокинулася магія. До того, я просто шукав на осліп. Відразу скажу, що я завжди знатиму де вона. Як і мій батько знав, поки був живий.
— Втікати немає сенсу?
— Отож.