Розділ 79. Замість рейсу — ремонт

Після третього дня зміни Руслан, як завжди, добросовісно завершив останній рейс і повернувся на базу. За роки роботи з Михайлом вони виробили просте, але золоте правило: залиш машину так, ніби сам завтра її знову поведеш. І от, коли мотор уже змовк, двері повільно зашурхотіли, Руслан вийшов і, знявши кепку, провів долонею по боковині маршрутки.

— Ну що, стара подруго, завтра не на маршрут — завтра в «санаторій», — тихо сказав він.

Ще вчора з Михайлом вирішили: настав час планового ремонту. Не тому, що щось зламалося — навпаки. Все працювало, але саме такий підхід — не чекати, поки заскрипить, а попередити — і тримав їхню маршрутку в топі у пасажирів. Це була філософія: як із зубами — якщо не болить, не значить, що не треба дивитись.

Передача зміни

Наступного ранку Руслан приїхав не в сорочці, а в робовому комбінезоні. Біля нього вже чекав Михайло — з кавою в термосі, сумкою з інструментами і з тим самим спокійним обличчям, на яке нічого не впливає — хоч то зима, хоч то заміна гальмівних колодок.

— Доброго ранку, старший! — привітався Руслан.

— Доброго, молодий. Сьогодні не на маршрут, а в іншу дорогу — по мастила, болти і скрипів щоб не було, — усміхнувся Михайло. — Готовий?

— Готовий. Як на весілля — тільки руки будуть чорні, хоч і в рукавичках.

Перед тим як загнати автобус в бокс, Руслан швидко передав зміну тим, хто мав тимчасово замінити їх на маршруті: Ігорю та Сергію — хлопцям з іншої машини, перевіреним і досвідченим.

— Все як завжди, маршрут без змін. Пасажири привітні, тільки тітка Галина з “Кутової” любить командувати — не дайте себе зламати.

— Ми з нею вже воювали, — сміявся Ігор. — Вона мені як теща, тільки в салоні.

— Тоді з Богом! — усміхнувся Руслан і, поплескавши їх маршрутку по капоту.

Бокс. Великий день

АТП зустрічало їх запахом мастила і металу. Їхня маршрутка заїхала в середній бокс, де вже чекали механіки. Але Руслан і Михайло вирішили — все зробити самі, бо хто краще знає машину, ніж ті, хто в ній щодня?

— Почнемо зі шприцовки, — сказав Михайло, — шкворня, хрестовини кардана — хай дихає техніка.

Руслан вже розмотував шланг з прес-маслянкою. Робота була нудна, але важлива. За годину все було змащено до останньої точки. Михайло ще перевірив, чи немає люфтів, і лише тоді дозволив переходити далі.

Заміна гальмівних колодок була куди бруднішою. Руслан скрипів зубами, відкручуючи старі болти, а Михайло тихо бурмотів молитву собі під ніс — не від страху, а щоб руки робили злагоджено. За півтори години справились.

Далі — мастило двигуна і заміна фільтрів. Олія витікала чорна, як ніч без фар. Руслан дивився на неї з повагою:

— Це ж ти нам скільки доріг проклала... Але час відпустити.

Залили нову — свіжу, прозору, як мед. Замінили масляний, повітряний і паливний фільтри. Машина ніби зітхнула на повні груди.

Покриття підлоги — місія “краса”

— І тепер головне, — сказав Михайло, — підлога. Бо серце — в моторі, а настрій пасажирів — у підлозі. Вона перше, на що люди дивляться, коли заходять.

Старе покриття знімали довго — клей тримався, як злість пенсіонера. Руслан грів феном, Михайло підковирював ножем, обидва згадували ті часи, коли клеїли нове востаннє.

Новий лінолеум постелили із запасом, наклеїли, вирівняли кожен міліметр. Тепер салон виглядав не гірше за VIP-салон.

— Хоч фото в Instagram клади, — сміявся Руслан.

— Якби ще Wi-Fi був, то маршрутку продали б у Європу.

Після ремонту — відчуття інше

Ближче до вечора вони завершили останні штрихи. Поки машина прогрівалась після всього, Руслан і Михайло пили каву на бордюрі біля боксу. Руки в мастилі, комбінезони брудні, але очі — ясні, спокійні.

— Завтра знову в рейс, — сказав Руслан.

— І знову люди, і знову ті самі зупинки. Але тепер — з новим диханням.

— Знаєш, — додав Михайло, — ми не просто ремонт зробили. Ми знову повернули машині душу.

— А душа в неї є, Михайле?

— Якщо в ній ми працюємо з любов’ю — то вже точно є.

Так минув день. Без пасажирів, без маршрутів, але з особливим сенсом. Бо хто дбає про свою машину — той дбає і про людей у ній. І саме це відрізняє просто водія

— від справжнього господаря маршруту.