Частина 5: Фінальна битва та нові горизонти

Глава 19: Підготовка до фіналу

Після розгрому північної бази Helios Corp. український десант знав: настав час готуватися до остаточного удару. Від цієї битви залежало не лише виживання колонії, а й контроль над усім Марсом.

— Нам потрібен план, який зламає ворога остаточно, — сказав Андрій Верес, зібравши командирів у штабі. — Ми використаємо всі ресурси: дрони, зорельоти, підземні тунелі та артефактні технології.

Оксана Левчук перевіряла групу зорельотів, готуючи їх для координації повітряних ударів.

— Вони не очікують одночасної атаки з усіх напрямків, — промовила вона. — Наші дрони можуть знищувати системи зв’язку і турелі, поки ми прориваємося до командного центру.

Микита Орел координував роботу артефактних систем і дронів, оптимізуючи їх для автономних маневрів та миттєвого реагування на ворога.

— Ворог буде дезорієнтований ще до того, як зрозуміє, що ми атакуємо, — пояснив він.

Ілля "Сірий" організував добровольців для підземних рейдів. Пастки, тунелі та хитрі маршрути забезпечували прихований доступ до тилу ворога.

— Це наш шанс зламати їхню логістику і командування, — промовив Андрій. — Якщо ми зможемо знищити ключові командні вузли, Helios Corp. втратить ініціативу на Марсі назавжди.

Марс опинився на порозі фінальної битви. Український десант знав: все залежить від їхньої стратегії, координації та сміливості. Підготовка до наступного бою була інтенсивною: кожна деталь, кожен постріл і кожен маневр мали значення.

— Ми готові, — промовила Оксана, дивлячись на горизонти марсіанських рівнин. — Настав час показати Helios Corp., що Марс не належить їм.

Марс тримався на порозі нового етапу війни, і український десант стояв готовий, щоб перетворити підготовку на переможну контратаку, що визначить долю червоної планети.
Глава 20: Останній бій за Марс

Небо над Новим Києвом палає червоним від марсіанського пилу та вогнів ворожих кораблів. Helios Corp. зосередила всі залишки своїх сил для остаточного штурму. Це був бій, який вирішить долю планети.

— Всі системи на місцях? — запитав Андрій Верес, оглядаючи підрозділи.

— Так! — відповіла Оксана Левчук. — Дрони готові, зорельоти на старті, турелі інтегровані з артефактними технологіями.

— Це наша остання можливість, — промовив Микита Орел. — Якщо ми не прорвемо їхні лінії зараз, Helios Corp. знову спробує стерти колонію.

Ілля "Сірий" організував добровольців, готових прорватися тунелями до тилу ворога. Пастки і хитрі маршрути забезпечували повну дезорганізацію ворожих сил.

— Вогонь і стратегія разом зроблять свою справу, — сказав Андрій, готуючись до сигналу атаки.

Як тільки сигнал було дано, український десант кинувся у наступ. Зорельоти піднімалися в повітря, дрони проривалися через охорону, а підземні рейди Іллі і добровольців завдавали ударів у тилу.

Вибухи, пил та полум’я заповнили марсіанські рівнини. Дрони автономно знищували ворожі турелі, зорельоти Оксани точними пострілами виривали ворога з позицій, а добровольці Іллі з тилу підтримували контратаку.

— Продовжуємо! — кричав Андрій, ведучи головну атаку на командний центр Helios Corp.

Бій був жорстоким, але нові артефактні технології дали українському десанту перевагу. Ворожі кораблі падали один за одним, турелі були зруйновані, а командний центр ворога був під загрозою.

— Ми майже там! — доповідав Микита. — Їхні сили втрачають координацію!

В останньому штурмі Андрій і його підрозділи прорвалися до ядра бази Helios Corp. Вибухи огорнули всю споруду, і командний центр було знищено. Ворог втратив керівництво та ініціативу, а український десант святкував перемогу.

Марс залишився під контролем колонії. Пил опадав на руїни, а червоне небо стало символом нової надії. Український десант довів: стратегія, єдність та рішучість можуть перемагати навіть найбільш потужного ворога.

— Ми зробили це, — сказав Андрій, дивлячись на горизонти Марса. — Це наша перемога, наша планета, наше майбутнє.

Марс став символом мужності, сили та єдності, а український десант вписав своє ім’я в історію червоної планети.

Глава 21: Відродження під червоним небом

Після фінальної перемоги над силами Helios Corp. Новий Київ почав відновлюватися. Руїни перетворювалися на будівлі, пил осідав, а колонія оживала, заповнена шумом роботи і надії.

— Ми вистояли, і тепер маємо побудувати майбутнє, — промовив Андрій Верес, спостерігаючи за відновленням куполів і доріг.

Оксана Левчук організувала ремонт і модернізацію зорельотів та дронів, впроваджуючи нові артефактні технології, які ще більше посилювали оборонні і наступальні можливості колонії.

— Тепер ми можемо захищати Марс і одночасно вести дослідження, — сказала вона.

Микита Орел координував інтеграцію технологій у всю систему оборони і керування колонією. Він оптимізував дрони для навчання і самостійного патрулювання, що значно зменшувало ризики для людей.

Ілля "Сірий" разом із добровольцями допомагав відновлювати тунелі і стратегічні проходи, готуючи їх як резерв на випадок нових загроз.

Колонія організувала церемонію на честь героїв. Андрій, Оксана, Микита та Ілля отримали нагороди за мужність і рішучість, а їхні подвиги стали легендою серед колоністів.

— Це була важка боротьба, — сказав Андрій у своїй промові, — але ми довели, що на Марсі є місце для життя, для волі і для наших мрій.

Але український десант знав: війна за Марс ще не закінчена. Helios Corp. не зникла повністю, а планета приховує ще багато таємниць і ресурсів. Наступні етапи освоєння вимагатимуть мудрості, сміливості і рішучості.

— Це лише початок нової ери, — додала Оксана, дивлячись на червоне небо. — І ми будемо готові до всього.

Марс став символом мужності, науки та єдності. Український десант не лише вижив, а й започаткував новий розділ історії червоної планети — розділ, де людина і технологія об’єдналися, щоб створити майбутнє.
Глава 22: Нові горизонти