Частина 3: Відкриття та інтеграція нових технологій

Глава 10: Відродження під червоним небом

Після кульмінаційного бою Новий Київ був зруйнований, але колонія вижила. Пил ще осідав на уламки, а куполи тріщали від попередніх ударів, але український десант не втратив духу.

— Ми маємо відновити все, що втратили, — сказав Андрій Верес, обходячи місто з командою. — І водночас готуватися до наступного удару. Helios Corp. не залишить нас у спокої.

Оксана Левчук перевіряла зорельоти та дрони. Вони були пошкоджені, але ще могли вести бій. Її руки швидко лагодили системи, а очі блищали рішучістю.

— Система управління зброєю від Микити працює навіть у такому стані, — додала вона. — Ми зможемо відбити наступну атаку.

Микита Орел аналізував дані розвідки. Він виявив нові сліди ворога на поверхні Марса: невідомі дрони і технології, що не входили в попередні карти.

— Helios Corp. розробляє нову стратегію, — повідомив він. — Вони готують щось більш потужне. Нам потрібно бути готовими до всього.

Ілля "Сірий" разом із добровольцями працював над відновленням тунелів і укріплень. Підземні проходи ставали стратегічною перевагою: саме тут можна було організувати диверсії і уникнути прямого контакту з чисельнішим ворогом.

— Ми відбудуємо місто, — промовив Ілля, — і ми будемо сильніші. Вони думають, що змогли нас зламати, але це лише початок.

Український десант зрозумів, що війна за Марс — це не лише бій за територію, а й за волю, ідею, майбутнє нового світу. Поки вони відновлювали місто, у тіні Марса вже формувалися нові загрози, що вимагали від героїв винахідливості, стратегії та єдності.

Марс залишався червоним, холодним і суворим, але тепер він бачив силу українського духу, готового протистояти будь-якій небезпеці.
Глава 11: Таємниці червоної планети

Поки колонія відновлювалася після руйнувань, Микита Орел проводив дослідження у підземних тунелях Марса. Під товщею червоного ґрунту він натрапив на щось незвичне: металеві конструкції, які явно не були створені людськими руками, та дивні енергетичні сигнали, що відбивалися у його приладах.

— Що це може бути? — прошепотів Микита, розглядаючи голограму. — Це не техніка Helios Corp… це щось інше.

Андрій Верес і Оксана Левчук приєдналися до розвідки. Вони обережно просувалися тунелями, відчуваючи, що Марс приховує більше, ніж просто пил і каміння.

— Якщо це залишки старої цивілізації або щось ще старіше, — сказав Андрій, — ми маємо знати, як використовувати це на свою користь. Helios Corp. не може дізнатися про це першим.

В той же час сигнали з поверхні свідчили, що ворог готує нові атаки. Але тепер український десант мав шанс використати ці нові знання: стародавні технології або енергетичні артефакти могли стати ключем до переваги.

Оксана уважно досліджувала структуру тунелів та металеві механізми:

— Тут є щось, що може підсилити наші системи зброї і захисту, — сказала вона. — Якщо зможемо інтегрувати це у дрони і турелі Микити, ми отримаємо перевагу, якої вони не очікують.

Андрій кивнув. — Поки ми відновлюємо колонію і готуємося до наступної атаки, ми також розкриваємо секрети Марса. Ця планета ще багато що приховує, і ми маємо бути готові використати це для нашої перемоги.

Так на горизонті Нового Києва з’явилася нова перспектива: війна за Марс тепер включала не лише стратегію, зброю і відвагу, а й розкриття таємниць, що могли змінити хід конфлікту.

Глава 12: Сила прихованого

Під товщею марсіанського ґрунту, у темних тунелях, український десант розпочав експерименти з дивними артефактами, які Микита Орел знайшов кілька днів тому. Метал блищав у червоному світлі, а енергетичні сигнали пульсували у нерівному ритмі, нагадуючи серце планети.

— Якщо ми зможемо інтегрувати це у систему дронів, — сказав Микита, — вони зможуть передбачати рухи ворога і навіть самостійно реагувати на загрози.

Андрій Верес уважно спостерігав за процесом. — Нам потрібно бути обережними, — промовив він. — Helios Corp. не знатиме, що ми отримали нову перевагу, поки не стане надто пізно для них.

Оксана Левчук підключила артефакти до систем зорельотів. Дрони почали реагувати миттєво: маневри ставали точнішими, система передбачала траєкторії ворога з нечуваною раніше точністю.

— Це працює! — вигукнула Оксана. — Ми отримаємо перевагу, яку вони не зможуть передбачити.

Ілля "Сірий" організував тренування підрозділів із новими технологіями. Солдати відчували, що тепер вони можуть протистояти ворогу навіть у найскладніших умовах.

— Helios Corp. не очікував, що ми знайдемо щось таке, — промовив Ілля. — Це наш шанс змінити хід війни.

В цей момент на орбіті Марса знову з’явилися ворожі кораблі. Але тепер український десант мав не лише хоробрість і стратегічне мислення, а й нову силу, яка могла перевернути баланс сил.

Марс залишався суворим і червоним, але тепер він став ареною нової надії: сила прихованого могла стати ключем до перемоги українського десанту.
Глава 13: Перший удар майбутнього

Світанок на Марсі розгортав червоні горизонти над Новим Києвом. Український десант був готовий до першої великої операції з використанням нових технологій, знайдених у підземних тунелях.

— Всі системи перевірено? — запитав Андрій Верес, обходячи бойові позиції.

— Так! — відповіла Оксана Левчук. — Дрони реагують миттєво, турелі координуються через нову мережу Микити. Helios Corp. не матиме шансів проти цього.

Микита Орел уважно слідкував за дисплеями: кожен ворожий рух прогнозувався системою.

— Їхні кораблі виходять з орбіти. Сектор західний і північний — найслабші. Починаємо операцію.

Зорельоти з ревом піднялися в марсіанський пил. Дрони з новою системою автономно висвітлювали цілі, прогнозуючи траєкторії атак супротивника. Це дозволяло українським пілотам і солдатам завдавати точних ударів, мінімізуючи втрати.

— Влучно! — вигукнув Ілля "Сірий", керуючи партизанською групою в тунелях. — Кожен удар точний!