Глава 13.3

Позачергове трохи авансом, бо там трохи лишилося до 900♥ ;)
_____
Ціна? Він пропонує мені ще і поторгуватися? 

Та щось підказує, що лорд Норт цього не оцінить, хоча…

— Свобода, — відповіла я коротко. — Свобода вибору, мілорде. Вам усім відомо, що мій чоловік загинув, і це накладає на мене… особливі обов’язки. Так от, я не хочу повторно виходити заміж. Я не хочу повертатися у родину брата. Я хочу бути корисною короні, а мій дар це може забезпечити. Мені здається, що це досить вигідний обмін як для мене, так і для корони. Виправте мене, будь ласка, якщо я помиляюся.

Я опустила погляд до рослини. І подумки всміхнулася, бо темний колір розчинився в листі. Тіньовик був повністю зеленим. А я — спокійною.

— Шукаєте для себе найзручніший варіант, леді Блумері? — гмикнув рудоволосий. — Що може бути зручніше, ніж королівський двір, адже так?

— Всі шукають найзручніші варіанти, мілорде, — я знизала плечима, знову поглянувши на чоловіка, ім’я якого не почула сьогодні у залі. — Невже мій зручний варіант може здатися незручним для корони?

— Ну годі вже, — лорд-канцлер змахнув рукою, — гадаю, ми почули вже все, що могли. І побачили також. Дякую, леді Блумері, за ваш візит. Раді варто обговорити все почуте і побачене на самоті.

— Дякую за можливість показати те, чого ви ще не бачили, лорде Штел, — я підхопила горщик. — Якщо у лордів ще є до мене якісь запитання, я можу відповісти.

— Ні, ви можете бути вільною, — канцлер не дав нікому і рота відкрити. — Лорде Норт?

— Звісно, — Даррен встав з-за столу, — я проводжу вас, леді Блумері. Ходімо.

Я встигла тільки розвернутися обличчям до дверей, коли перший королівський слідчий обігнав мене, та прочинив двері. Я вийшла в передпокій першою, притискаючи до себе тіньовик, листя якого знову потемнішало.

Даррен відкрив наступні двері — у коридор. І тільки після того, як перевірив, що там нікого немає, повернувся до мене з незадоволеним обличчям.

— Свободу, леді Блумері? — прошипів він, наближаючись до мене. — Ви дійсно сказали це при лордах?!

— А що? — я вигнула брову, дивлячись на чоловіка знизу. — Мене спитали про ціну. Я відповіла чесно. Чи я мала сказати, що в мене просто немає вибору через те, що ви вирішили пограти зі мною в детектива? Ауч!

Даррен схопив мене за руку і стиснув вище ліктя. Зелені очі потемнішали не гірше за тіньовик.

— Ви мали говорити лише про свій дар, леді Блумері, — прошипів він, нависаючи наді мною.

— Приберіть руку, мілорде, — процідила я крізь зуби, не зводячи очей з обличчя чоловіка. — Мені боляче.

Пальці на руці розтислися. Даррен відступив на крок і хитнув головою:

— Ви могли цими словами все зіпсувати.

— Якщо так, то ви залишитеся без відповідей на свої питання, лорде Норт.

— А ви вийдете заміж за Юджина, або повернетеся у дім Габріеля, — не залишився у боргу лорд Норт. — Хто програє більше?

На це відповідати я не хотіла. Тому тільки міцніше притисла тіньовик до грудей і мовила:

— Скільки вони будуть радитися?

— Кілька годин точно. Встигнемо пообідати. Ходімо.

І не чекаючи відповіді, рушив коридором у бік сходів.