Глава 12.2

Я пришвидшила крок, намагаючись не звертати уваги. Може відчепиться.

— Беатріс!

Габріель не збирався відчеплюватися. Наздогнав і, підлаштувавшись під мій крок, покрокував поряд.

— Ви щось хотіли, лорде Тоєр? — сухо поцікавилася я. — Я кваплюся.

— Я бачу це, — розслаблено відгукнувся він. — Які в тебе справи зараз?

— Ви заблукали, чи чатували на мене? — не витримала я, скосивши погляд на брата маркізи.

На обличчі чоловіка блукала посмішка:

— Я хотів поговорити з тобою, сестро.

— Не найліпший час. Зверніться до моєї служниці, вона призначить час для розмови.

— Ого-о-о! — Габріель гмикнув. — Скільки ваги ти почала надавати своїй компанії, Тріссі.

Мене наче струмом вдарило. Я різко зупинилася і повернулася до лорда Тоєр.

— Як ви мене щойно назвали?!

Руки затремтіли, горло стисло спазмом, а перед очима попливло.

— Так, як називав тебе все життя, люба сестро, — крива посмішка зіпсувала і без того не дуже симпатичне обличчя чоловіка. — А що? Тобі більше не подобається?

Здається, у мене смикнулося обличчя.

— Як я вже сказала, — холод у голосі навіть грати не треба було, — з приводу розмови, зверніться до моєї служниці. Я зайнята. Це ви, брате, приїхали сюди на бал. У мене більш нагальні справи.

— Справді? Які саме? Хочеш відшукати собі чоловіка самостійно? — Габріель хитнув головою. — Гадаєш, цей слідчий… як там його… Норт гарна пара?

У мене досі дзвеніло у вухах від того, як він звернувся до мене. А останнє питання взагалі змусило здригнутися. Посмішка з’явилася на губах як захисний механізм.

— А що таке? — я підняла підборіддя. — Боїшся, що цього разу не зможеш контролювати, кому мене продадуть? Невже тобі не вистачило того, що ти отримав за мене від Олафа?

— Тріссі…, — Габріель спробував перехопити мене за руку.

Та я відсахнулася:

— Не чіпай мене! Ніколи не смій мене чіпати. Я не чула про тебе роками. І згодна ще стільки ж не чути.

Розвернувшись, поквапилася до палацу. І з насолодою зрозуміла, що він мене не переслідує.

Тріссі.

Мене знову пересмикнуло.

Збіг чи ні? Так до мене звернувся Ерік. Так він називав маркізу.

Досить… фамільярно, як на мене. Навіть якщо вони й були спільниками. Навіть якщо і могли бути приятелями. Хоча з поведінки Еріка важко було сказати, що він був Беатріс другом.

Але який шанс, що обидва будуть називати Беатріс саме так? Чи я себе накручую? Бо якщо ні… Та ні! Це вже починає тхнути якимись теоріями змови. А я не з тієї касти людей, які в них вірять!