Глава 11

— Завтра зранку, — порушив тишу Даррен, крокуючи поряд, — за вами зайдуть і проведуть до теплиці.

Це було перше, що він сказав мені після того, як кабінет лорда-канцлера лишився позаду.

— Маю вас попередити, — продовжив він, навіть не дивлячись у мій бік, — що королівська теплиця більше за вашу оранжерею. Туди мають доступ багато людей. Маги, дослідники, помічники тих перших… Ви будете на видноті.

— Я розумію, — відгукнулася я, а руки затремтіли.

У мене три доби. Три кляті доби, щоб показати хоч якийсь результат! Та я тільки почала розуміти, як працює цей магічний дар! А переді мною ставлять подібну задачу! Та якщо… якщо я не впораюся… Ні! Не думати про це! Не думати. Я маю впоратися. Я маю переконати корону, що я потрібна їм, як окрема особистість, а не чиясь річ.

— Мені потрібні будуть помічниці, — мовила за мить, повернувшись до Даррена. — Двоє моїх служниць навчені працювати з рослинами. Я б хотіла, щоб вони теж мали доступ до теплиці. Якщо це, звісно, можливо.

Даррен кинув у мій бік короткий погляд.

— Гадаю, з цим проблем не буде, — мовив він. — Рослини та все інше, що ви вивезли зі своєї оранжереї, вже там. Вам виділять місце, де ви зможете працювати. Однак, не можу обіцяти, що там у вас буде особистий кабінет, леді Блумері.

Я тільки з затримкою зрозуміла, про що він каже. Недовірливо покосилася на чоловіка. А той… той, трясця, посміхався! Наче видав дуже вдалий жарт.

Ні, не реагувати. Не реагувати!

Я повільно випустила повітря крізь зуби й першою повернула за ріг у бік житлового крила.

— Звідси вже не загублюся, — кинула та озирнулася. — Дякую за компанію, лорде Норт.

— Це не було тортурою для мене, — мовив він слова, які я чула зранку. Після чого ледь схилив голову і, розвернувшись, попрямував у протилежний бік.

Я ще мить дивилася в спину першому королівському слідчому. Після чого тихо пирхнула і поквапилася до себе. Двері, які були третіми від моїх, обійшла надто широко. І видихнула тільки коли торкнулася дверної ручки останніх дверей у коридорі.

Двері гримнули за моєю спиною, підкинувши з місця Тіну. Вона підскочила з крісла, вишивка впала на підлогу. А великі перелякані очі втупилися в мене.

— Все добре? — я пройшла усередину, перехопивши якусь дивну емоцію від служниці.

— Міледі! — дівчина притисла руку до грудей. — Так… Тільки приходив лорд Блумері і…

У животі неприємно стиснулося.

— І що він хотів?

— Просив передати вам це, — Тіна відступила на крок. 

На столику лежала чорна троянда без жодного шипа на стеблі. А поруч із нею невелика темна коробочка.

Я підійшла ближче.

Троянда виглядала так, наче її щойно зрізали. Пелюстки матові, глибокі, аж надто правильні. Я вже бачила таку квітку. Саме таку Юджин подарував мені у день нашої зустрічі. 

— Він щось ще сказав? — запитала я, дивлячись на коробку, як на ворога.

— Ні, міледі, — Тіна похитала головою. — Лише попросив передати. І ще… він виглядав якось інакше… Не можу пояснити, та щось змінилося, наче.

Звісно, змінилося. Він викликав на дуель першого королівського слідчого і програв на очах всього королівського двору. Нічого дивного.

Видихнувши, я взяла коробочку, підчепила кришку нігтем, та відійшла з тихим клацаючим звуком. Усередині на червоному оксамиті лежала заколка. Металевий каркас у формі гілки дерева, а у центрі великий темно-зелений камінь.

— І навіщо це? — видихнула я, повертаючи коробку на стільницю.

Якась чергова пастка, якої я не розумію? Навряд чи він просто вирішив подарувати мені заколку після усього, що трапилося за останні дні. Правда ж?

Гмикнувши під ніс, торкнулася троянди.

Як і минулого разу, рослина нічого не повідомила про себе. Дар мовчав. От тільки… тільки тепер я розуміла, чому вона така холодна. В перший раз я не знала, яка на дотик магія Смерті. Тепер же…

Відсмикнувши руку, я повернулася до Тіни.

— Якщо лорд Блумері ще раз прийде, — повільно мовила я, не зводячи погляду з рослини, яка чомусь відгукувалася магією Смерті, — поверни йому подарунок. Скажи, що я його не прийняла. І… зможеш дізнатися, що це за квітка? Я вже вдруге бачу таку.

— Порозпитую, міледі, — з готовністю відгукнулася дівчина. — І ваші слова лорду Блумері також передам. 

Я відмахнулася від подарунків і пройшла до тумби, на яку поклала всі записники, привезені з маєтку. Якщо в мене є всього три доби, щоб вразити канцлера і Раду Лордів, треба придумати стратегію.

Я бачила серед записів Беатріс кілька рецептів різних еліксирів та настоянок. Можливо, дещо вона придумала сама. Може, це зможе мені допомогти…

Еліксир!

Мене наче блискавкою вдарило, я присіла на край ліжка і загортала сторінки.

Ерік вимагав еліксир. Може тут є рецепт чогось рідкісного? Може Беатріс вже почала розробляти той проект під назвою «фенікс»?