Глава 10.4

***

Я стояла перед двостулковими дверима й дивилася на різьблені ручки, на яких відблискувало полум’я свічок, що горіли у коридорі.

Даррен, який постукав у двері моєї кімнати кілька хвилин тому і супроводив у цю частину палацу, зробив крок уперед. Торкнувся ручки та штовхнув двері.

Лорд-канцлер мав бути у себе. Після обіду до палацу приїхало з десяток карет і рази у три більше вершників. Я чула галас, бачила частину з того, що відбувалося у дворі, крізь вікно. І тепер кусала губи, очікуючи на зустріч з людиною, про яку до сьогоднішнього ранку навіть не знала.

А Даррен… він прочинив двері, зазирнув усередину, щось тихо сказав. І повернувся у коридор, щоб відступити на крок і жестом запросити мене усередину.

Я стрільнула поглядом у бік слідчого, видихнула і зробила крок усередину.

Опинилася у просторому кабінеті у світлих кольорах. З меблів тут був лише великий письмовий стіл біля трьохстулкового вікна, широка шафа з сувоями та папками, і два крісла.

За столом сидів чоловік у похилому віці. Сиве коротке волосся, рівна спина, гачкоподібний ніс і тонкі губи. Він мазнув по мені швидким поглядом, потім перемкнув увагу на Даррена, який увійшов за мною і зачинив двері.

— Лорд Штел, — Даррен виступив вперед, нахилив голову, — дозвольте познайомити вас з леді Блумері.

— Приємна несподіванка, — чоловік відклав перо, склав руки в замок перед собою. — Радий знайомству, леді Блумері. І прийміть мої щирі співчуття. 

— Дякую, мілорде, — відповіла я.

Чоловік кивнув у бік крісел.

— Прошу, сідайте. Якщо ви вже вирішили навідати мене сьогодні. Лорде Норт?

— Дякую за пропозицію, лорде Штел. Ми ненадовго. Не хочемо красти ваш дорогоцінний час.

— Якщо мій радник приходить до мене, я не маю права відмахнутися, — примружився лорд-канцлер. — Можу я вам запропонувати напої?

— Ні, дякую, — кожне слово Даррена лунало спокійно і виважено. — Тільки трохи вашого часу та уваги.

— Тоді слухаю, — канцлер мазнув по мені ще одним поглядом і знову повернувся до Даррена.

— Я не буду ходити колами, скажу прямо, як завжди, — лорд Норт зробив ще один крок у бік письмового столу. — Зараз леді Блумері у палаці, як гостя корони. Та, на мій погляд, жінці, яка стоїть зараз перед вами, може підійти інша роль. Роль, яку виконував її чоловік при дворі.

Канцлер насупив брови, примружився:

— Лорде Норт, здається, я неправильно вас зрозумів…

— Ви зрозуміли все правильно, — Даррен не поворухнувся. — Я чув останні новини. Вони невтішні. І я знайшов людину, яка здатна допомогти.

Погляд канцлера ковзнув у мій бік, повернулася до радника:

— При всій повазі до леді Блумері, але… вона не її чоловік. Не маг Життя.

— Так, — погодився Даррен. — Вона маг Природи. З надзвичайним даром, який я міг спостерігати на власні очі під час свого перебування у маєтку. Можете повірити мені, канцлере, шанс є. І ні, я не прошу відкликати інших магів Життя. Я лише пропоную додаткову спробу.

Я слухала цю розмову і майже не вловлювала сенсу. Даррен намагався на щось вмовити канцлера. Але на що саме? Бо він мені нічого не сказав, коли зайшов увечері та повів сюди. Тільки нагадав, що мені треба мовчати на цій зустрічі більше, ніж говорити.

Лорд Штел поворушив пальцями, стискаючи замок трохи сильніше.

— Результату ми дійсно не бачимо, — сухо мовив він. — Але мені не звітували, що маг Природи здатен на те, що нам потрібно…

— Бо такого прецеденту ще не було, — кивнув Даррен. — До того ж леді Блумері жила поруч із маркізом. Спостерігала за ним. Людина, яка може продовжити роботу Олафа Блумері… у своїй манері… невже ми не хочемо спробувати?

Погляд канцлера знову ковзнув у мій бік. На мить затримався.

— Леді Блумері, ви розумієте, про що зараз просить лорд Норт?

— Якщо чесно, то ні, — обережно відповіла я. — Лорд Норт не встиг поділитися зі мною усіма деталями свого задуму.

Лорд-канцлер гмикнув:

— Не певен, що корона погодиться на подібний… експеримент, лорде Норт.

— А чи не є експериментуванням запрошення нових магів Життя у палац? — Даррен зробив ще один крок до столу. — У кожного з них свій підхід. Один може заважати іншому. Але корона все одно намагається… то чим моя пропозиція гірше? 

Я тихо кашлянула, привертаючи увагу чоловіків до себе:

— Якщо це не якийсь великий секрет, я б хотіла зрозуміти, про що йде мова. Може я зможу відповісти на ваші питання більш конкретно, аніж лорд Норт, лорде-канцлере.

Перший королівський слідчий кинув у мій бік невдоволений погляд. А от лорд Штел остаточно зупинився очима на мені.

— Вам відомо про цей… секрет, леді Блумері, — спокійно відповів він. — Адже саме ваш чоловік лікував королеву. Їй ставало краще. Ми очікували на одруження, але… Але тепер ми вимушені шукати інших магів. Скажіть прямо, леді Блумері, чи зможете ви вилікувати королеву від хвороби, яка не піддалася навіть магії вашого покійного чоловіка?