Глава 6.3

Позачергове, бо... ну а чому б і ні))
____
— Так, не зрозуміли, — спокійно погодився той. — Леді Блумері втомилася після переїзду у столицю. Раджу підібрати більш гідний час для бесіди.

Юджин різко видихнув:

— Ви мені щось радите, лорде Норт? Я правильно вас почув?

— Саме так, — Даррен навіть не поворухнувся.

— А в яку мить ви почали відповідати за мою наречену? — Юджин пропалював поглядом Даррена. — Я чогось не знаю?

— У ту мить, коли ви вирішили, що один лист від Ради дає вам право називати леді Блумері своєю нареченою, — рівно відповів слідчий. — Мені варто вам нагадати, що леді Блумері запрошено короною? Не вас. Її.

Юджин стиснув щелепи. Я бачила, як у нього рухається жилка біля скроні. Він різко перевів погляд на мене.

— Беатріс, — він звернувся до мене вже іншим тоном. Нижчим. М’якішим. — Вам не здається, що ваш представник переходить межі? Бо мені так починає здаватися.

Даррен ледь помітно підняв підборіддя. 

— Лорде Блумері, поговоримо завтра, — швидко мовила я, намагаючись згладити атмосферу. От тільки сварки цих двох мені не вистачало. — Я дійсно втомилася. І… була б вам дуже вдячна, якби ви не повідомляли на кожному розі, що я ваша наречена. Бо це не так.

Юджин шумно видихнув.

— Не так, — повторив він, і куточок рота смикнувся. — То ви досі відмовляєтеся приймати мою допомогу вам, леді Блумері?

— Ви погано чуєте, лорде Блумері? — Даррен поворухнувся. — Леді попросила вас дати їй зараз спокій. Вас не влаштовує, якщо ви поговорите завтра?

— Ви втручаєтеся у те, у що не повинні втручатися, лорде Норт! — Обличчя Юджина почервоніло. — Ви, королівський слідчий, у палаці, де я маю законне право бути поруч зі своєю нареченою.

— Маєте право? — гмикнув Даррен. — Ви приїхали в королівський палац, навіть не маючи на це дозволу. 

Юджин видихнув так різко, ніби його вдарили в груди.

— Дозволу? — його губи розтягнулися в усмішку, яка мені не сподобалася. — Тоді давайте поговоримо про дозволи, лорде Норт. Ви дозволяєте собі забагато.

Я у мить відчула, як напружується атмосфера. Та навіть не уявляла, що станеться в наступну мить.

— І я більше не збираюся цього терпіти, — Юджин зробив крок до Даррена, високо піднімаючи підборіддя. — Ви паплюжите честь моєї нареченої. Ви смієте вказувати мені, як я маю поводитися і що робити. Ви не маєте на це права. Ви образили мене. І цю образу змиє тільки кров. Я, лорд за народженням, Юджин Блумері, викликаю вас на дуель, лорде Норт.