Глава 4.2

Позачергове, бо 400♥
_________
У мене стислося горло від його відповіді. Та Даррен, здавалося, не помітив моєї реакції.

— Тож, що там з лордом Блумері? Вам не сподобалося…

— Правда, — видихнула я крізь зуби, вчепившись поглядом в чоловіка. — Все?

— О, ні, — чоловік знову відкинувся на спинку сидіння. — Гра тільки почалася, леді Блумері. Тепер мені кортить дізнатися, хто вам написав. Ви зблідли, коли прочитали написане у листі, який досі стискаєте у руці. Що ж там може бути?

— Чекаєте на підказку?

— Ні, так не цікаво, — хитнув головою чоловік. — У нас з вами ще довга дорога попереду. Я планую отримати користь від цього… і задоволення.

Я повільно розтиснула пальці на тканині занавіски й випустила повітря з легень.

Я знала на що йшла, обираючи цю карету. Бо Юджина б я точно вбила, якби опинилася з ним сам на сам.

— Навіть не сподівайтеся, що я підтримаю вашу гру, — мовила я, посміхнувшись до Даррена. — У мене своя. Я планую не звертати на вас увагу всю дорогу. Не відповідати на ваші питання. І не реагувати на жодне слово.

— Звучить цікаво, — Даррен не знітився. — Гадаєте, втримаєтеся?

— Якраз перевіримо, — примружившись, видихнула я.

— А якщо програєте? — чоловік нахилив голову. — Мені заготовано якийсь приз?

— А якщо виграю, — я вигнула брову. — Що ви можете запропонувати мені, лорде Норт?

Він замислився, замовк на мить. На надто коротку і приємну мить.

— Захист від вашого брата, леді Блумері. Влаштує?

— Що?.. — голос обідрав горло. Руки похололи.

А посмішка повернулася на обличчя Даррена.

— Я все ніяк не міг зрозуміти, хто міг написати, щоб ви аж так злякалися, — повільно розтягуючи слова, мовив він. — Потім згадав, що на ритуалі поховання маркіза був відсутній ваш брат. І наскільки я чув, то з лордом Тоєр у вас не найкращі стосунки.

Я підібгала губи, не зводячи погляду з чоловіка. 

А він продовжував ділитися думками:

— Потім ви зізналися, що лорд Блумері відвернув вас від себе листом короні. Моя здогадка наступна: вам написав ваш старший брат і… не знаю, може вже знайшов вам нового чоловіка? Чи принаймні почав міркувати про це…

Даррен поворухнувся і додав:

— Правда чи ні?

Я стиснула щелепи й відвернулася до вікна. Він продовжував свою гру-допит. А я не збиралася брати в ній участь. У мене була своя під назвою «ігноруй набридливих лордів».

Тихий сміх почувся з боку лорда Норт.

— Я вас зрозумів, леді Блумері, — мовив він за мить. — Гра почалася. Добре. Тоді, якщо ви програєте, я сам оберу собі нагороду.

Я тільки щелепи стиснула і зосередилася на пейзажі за вікном.

Ще подивимося, в кого нерви міцніші, лорде Норт. Ви навіть не уявляєте, з якими дітьми я працювала. В мене така нервова система, що вас від заздрощів розірве.