Глава 3.3

Позачергове на 250♥

________

***

Оранжерея лишилася позаду. Я проконтролювала, щоб всі горщики винесли, передали слугам. Інші речі забрала з собою. Так і йшла коридором, притискаючи записники та мішечок з усілякими розчинами та порошками до грудей. Сподівалася, що найважче вже позаду. Та день вирішив мене добити.

Варто було звернути до сходів на другий поверх, коли позаду почулися кроки й фраза, від якої захотілося замружитися і тихо застогнати.

— Беатріс, нам треба поговорити.

Голос Юджина був останнім, що я б хотіла зараз чути.

— Вирішили скористатися тим, що в мене зайняті руки? — холодно кинула я, озирнувшись через плече.

Вартові, які мене супроводжували, відступили на крок, пропускаючи лорда Блумері вперед.

— Леді Блумері, я не хотів би влаштовувати сцен…

— Справді? — я розвернулася, зверху дивлячись на чоловіка, який застиг на першій сходинці. — Варто було про це подумати перед тим, як писати короні без моєї згоди.

— Я діяв у ваших же інтересах, — чоловік піднявся на одну сходинку. — Це найкращий варіант для вас. Для цих земель і цих людей. Ви ж розумієте, що без чоловіка ви тут…

— Ніхто? — я вигнула брову, криво посміхнувшись. — Чи ніщо?

Він зітхнув, хитнув головою.

— Реальність не змінити, Беатріс. Світ такий, яким є. Жінка без чоловіка…

— …лише зручний привід для чужих амбіцій, — відрізала я. — Ви вважаєте, що це найкращий варіант. Але за чиїми мірками, лорде Блумері? За вашими? А я відповіла вам згодою? Ні. Ви просто подали запит. Ви нічим не краще за свого брата.

Юджин стиснув щелепи. На мить у погляді спалахнуло щось різке. Чоловік простягнув руку, спробував дотягнутися до мене.

— Ти не розумієш, — сказав тихіше. — Я кохаю тебе, Беатріс. Цей шлюб — моя мрія.

Я відступила. На одну сходинку вище. 

— То це втілення вашої мрії чи все ж найкращий варіант з можливих для мене, на ваш погляд?

— Беатріс…

— Я не давала згоди, — мовила, піднімаючись ще на одну сходинку. — І я зроблю все, щоб король не дав дозволу на цей шлюб.

Обличчя Юджина потемніло.

— Беатріс, це не жарти, — хрипко видихнув він. — Якщо король відмовить… Яке майбутнє на тебе чекає? Храм? Маєток брата? Ти насправді настільки ненавидиш себе? Не псуй стосунки між нами зараз. Благаю.

— Гадаєте, що я не знайду для себе найліпшого варіанту, лорде Блумері? — я вигнула брову. — А стосунки зіпсували ви. Коли без моєї згоди написали королю. Таке я не пробачаю. Якби ви справді кохали мене, знали б про це.

Видихнувши ці слова, я майже буквально відчула, як руйнується під ним опора. 

Варто було зробити це раніше. Варто було одразу показати, що я не та жінка, в яку він колись закохався. Та я пожаліла Юджина. Гадала, що зможу маневрувати.

Не змогла.

І зараз я ще мить дивилася в обличчя людині, яка могла мати якісь шанси зі справжньою Беатріс. От тільки вона мертва. Олаф вбив її так само, як його вбила Беатріс. Вони підходили один одному.

А мені варіант Юджина не підходить. Тим паче зараз, коли перший королівський слідчий почав мене підозрювати.

— Я не відмовлюся, — мовив лорд Блумері, коли я вирішила, що розмову вже завершено.