Глава 2.2

— Особиста помста, — сухо відповів чоловік, дивлячись на Юджина. — Більшого сказати зараз не можу. Не всі деталі справи дозволено розкривати родині загиблого.

А я слухала це і… і на якусь мить навіть повірила, що все це є правдою. Що лорд Норт нічого не приховує. Не бреше, дивлячись Юджину в обличчя.

— Окрім цього, — Даррен відставив чашечку, — леді Блумері запрошено до королівського двору. Завтра зранку прибуде екіпаж.

Я стиснула щелепи.

— Навіщо? — погляд Юджина знову стрибнув у мій бік, наче він чекав почути пояснення від мене.

— Унікальний дар леді Блумері викликав зацікавленість корони та Ради Лордів, — сухо проінформував Юджина Даррен. — Леді Блумері радо погодилася на співпрацю.

Радо погодилася? То он як це називається!

Здається, я надто гучно опустила чашку на блюдце. Дзвін прокотився їдальнею, а погляди обох чоловіків зосередилися на мені.

— Якраз хотіла обговорити це рішення, лорде Норт, — видихнула, повернувшись до першого королівського слідчого. — Ми з вами не обговорили терміни, на які я їду. Що буде з маєтком та землями під час моєї відсутності? Хто буде відповідати за все те, що тут залишиться?

— Ви можете призначити людину, леді Блумері, — спокійно відреагував чоловік. — Якій довіряєте цю роботу. І так, терміни ми не обговорили. Бо їх не існує. Вас запрошено до королівського двору. Такі запрошення не мають терміну.

Останнє речення мені не сподобалося. Я примружилася і хитнула головою.

— Лорде Норт, ви ж розумієте, що наскільки б вправною чи довіреною не була обрана людина, довго виконувати обов’язки голови вона не зможе.

— Я все чудово розумію, леді Блумері, — Даррен посунувся вперед, поставив лікті на стільницю й увіп’явся в мене поглядом. — Та і ви маєте зрозуміти, що землі та маєток роду Блумері досі не належать вам повністю. Якраз зможете особисто поспілкуватися з Радою Лордів. Можливо, вдасться отримати рішення раніше.

І так нахабно посміхнувся мені, що від обурення подих перехопило.

— Тіл впорається з цим завданням, Беатріс, — Юджин нагадав про себе зовсім не так, як я очікувала.

Я перевела здивований погляд на чоловіка:

— Ви пропонуєте Тіла? 

Не себе?

— А чому ні? — по-своєму зрозумів мій подив Юджин, знизав плечима. — Хто ще, окрім нього, здатен утримати все на місці, поки ми з вами відсутні?

— Ми? — у мене стислося горло.

— Звісно, — лорд Блумері знову виглядав зібраним і спокійним. — Чи ви гадаєте, що я покину вас, Беатріс? Якщо вже ви уклали якусь угоду з… першим королівським слідчим, я поїду з вами. До того ж, у мене теж є справи при королівському дворі.

— Чи можу я поцікавитися, які саме справи у вас у столиці, лорде Блумері? — Даррен випередив мене.

— Звісно, що можете, лорде Норт, — Юджин різко повернувся до слідчого. — Ви багато чим цікавитеся у межах цих стін. Здивований, що вам досі не повідомили, що я подав запит короні. З приводу заручин з леді Блумері.

Клянуся, обличчя Даррена смикнулося.

— Я гадав, що це лише чутки, — мовив він, опанувавши свою міміку. — Виявляється, ви дійсно бажаєте одружитися з вдовою вашого брата.

— Ви бачите у цьому бажанні щось протизаконне? — гмикнув Юджин, поки на його обличчі розквітала легка посмішка.

— Нічого, за що можуть заарештувати, лорде Блумері, — примружившись відповів Даррен і підняв чашечку з чаєм. — Однак, осуду вам не уникнути. Навряд чи корона подарує вам дозвіл на цей шлюб.

У мене на мить аж від серця відлегло. Та усього на мить.

— Не був би таким упевненим на вашому місці, — таким самим тоном відповів Юджин. — Бо сьогодні зранку я отримав листа з королівською печаткою. Мій запит пройшов першу процедуру розгляду. Рада ухвалила позитивне рішення, тепер залишилося дочекатися тільки відповіді короля.

У мене похололи руки. А Юджин… Юджин посміхався. Широко. Задоволено. Як людина, що перемогла.