Глава 25.2

Жінка на мить заклякла:

— Я не розумію вас, мілорде.

— Я питаю у вас, — Даррен повернув папку помічнику, сперся долонями на спинку крісла, — про яку зараз дитину взагалі йде мова?

— Мою! — Патрісія обхопила рукою живіт. — І маркіза Олафа, ясна річ!

— Покличте магістра Джуліана, — Даррен звернувся до одного з людей корони, що чекав біля дверей.

— Що?! — Патрісія озирнулася спочатку на того, кому слідчий віддав наказ, потім знову до Даррена. — Навіщо це, лорде Норт? Зі мною та дитиною поки що все добре…

— Ви в цьому впевнені? — темна брова вигнулася, а я кусала себе за губу, щоб не розсміятися.

Яку ж виставу тут влаштував королівський слідчий!

— В якому сенсі «впевнена»? — Патрісія не збиралася здаватися. — Звісно, що я впевнена!

— Така дитина дійсно має бути в безпеці, — спокійно мовив Даррен. — І краще, аніж огляд мага Життя…

— Мені не потрібен огляд! — Патрісія вибухнула. — Мені потрібен спокій та безпека! В мене вдома! Поки дитина не народиться!...

Двері у вітальню прочинилися. Я почула розмірені кроки.

— Вітаю.

І голос Джуліана.

— Джуліане, нам потрібна стандартна перевірка мага Життя…

— Ви не змусите мене! — Патрісія навіть договорити Даррену не дала. — Перед свідками! Ні!

Отут я майже відчула, як репнуло терпіння.

І тільки за мить побачила, як загострилися риси обличчя Даррена. І яким поглядом він дивиться на Патрісію.

— Ви прийшли в дім роду Блумері, — голос Даррена став настільки холодним, що навіть я здригнулася. — Заявили, що вагітні від маркіза. Для того, щоб корона могла спиратися на факт існування дитини, мають бути докази. Не лише ваші слова, Патрісіє.

— То відпустіть мене нарешті з цього клятого маєтку! — вигукнула вона. — І я передам вам листи Олафа!

— Листи? — повторив лорд Норт. — Річ у тім, що листи не було знайдено, Патрісіє. Наче їх і не існує. Як ви це поясните?

Жінка смикнулася, скинула брови, дивлячись на Даррена:

— Що?..

— Так, — лорд Норт смикнув куточком рота. — Три дні тому ваш дім було обшукано за наказом корони…

— Ви не мали права! — верескнула вона.

А я насупилася.

Три дні тому? Юджин тільки вчора увечері мав переказати Даррену те, що ми бачили після обіду. Тобто… слідчий теж щось підозрював? Провів власне розслідування, нікому нічого не сказавши?

— Мали, — холодно присік її істерику Даррен. — Дозвіл з печаткою корони ми передали вашій сестрі, Патрісіє. До речі, на якому строку ваша сестра? Як скоро вона має народити? Здається, — він задумливо відвів погляд, — моїм людям вона сказала, що має народити за місяць. Можливо кілька тижнів розбіжностей.

У мене перехопило подих від цих слів.

То… вона дійсно мала план! Збиралася видати дитину сестри за власну?!

— Ви…, — жінка захлиналася повітрям. Обличчя червоніло. — Що ви зробили з моєю сестрою?!

— А що ми мали зробити? — на обличчі Даррена досі не смикнувся жоден м’яз. — Ваша сестра люб’язно впустила людей корони в будинок, відповіла на всі запитання і… сказала, що ніколи не бачила жодного листа від маркіза Олафа вам. Як і самого маркіза, який, начебто приїздив до вас. А от ви писали йому, так. Це вона підтвердила.

— Це брехня! — звила Патрісія. — Ви залякали мою сестру! Погрожували їй! Як… як… як….

— Тіно, — я озирнулася до служниці, яка стояла біля стіни і майже втискалася в неї. А погляду розширених від шоку очей не зводила з Патрісії. — Принеси води, будь ласка. Здається, у нашої гості починається істерика.

Патрісія зреагувала на мої слова раніше, ніж Тіна.

— Це все ти! — вона кинулася до мене.

Юджин скинувся з місця раніше, ніж я встигла злякатися. Перехопив жінку за зап’ясток. І відштовхнув.

— Заспокойся, — рикнув він на неї. — Твою брехню викрито.

— Мою брехню?! — Патрісія сіпнулася. — Ви намагаєтеся просто позбавитися мене! Моєї дитини! Ви брешете! Ви всі брешете! Він кохав мене! Я мала від нього завагітніти! Мала!

— Патрісіє, годі! — голос Даррена ляснув у повітрі.

— Ви всі проти мене! — заверещала Патрісія. — Я буду скаржитися королю! Я…

Люди корони відступили від дверей, наблизилися до жінки. 

— Відійдіть від мене! — вона змахнула рукою. — Не чіпайте! Кляті пси! 

— Затримати її, — голос Даррена пролунав спокійно. — Патрісіє, ви звинувачуєтеся у шахрайстві й спробі заволодіння чужим майном шляхом обману. 

— Я вагітна! — заволала Патрісія, коли люди короля підхопили її під руки. — Вагітна!

— Джуліане, — лорд Норт скривився. — Прошу, перевір це.

— Ви не посмієте! Не посмієте! — Патрісія брикалася в руках чоловіків. — Відпустіть мене! Пустіть!