Глава 25.1

Я не зводила погляду з Даррена Норт, який стояв біля каміна. Руки слідчого лежали на спинці вільного крісла, а поряд із ним знаходився один з людей корони, тримаючи в руках відкриту папку з документами. 

Трохи посунувшись у кріслі, помітила, як Юджин, що сидів праворуч, нудьгував. Постукував пальцями по підлокітнику і розглядав стелю. А все через те, що третя, запрошена на зустріч особа, запізнювалася.

— Довго нам ще чекати на неї? — не витримав лорд Блумері, повернувшись до королівського слідчого.

Той не встиг відповісти. Двері у вітальню прочинилися. Почулися кроки.

— Перепрошую, — голос Патрісії прокотився мелодією по приміщенню, — мій сніданок затягнувся.

Я на мить замружилася, чудово розуміючи, задля чого нас тут усіх зібрав лорд Норт. І приготувалася до вистави.

— Проходьте, Патрісіє, — Даррен зберігав спокійний вираз обличчя. — Ви вчасно.

Юджин збоку від мене пирхнув.

Жінка пройшла повз, театрально притримуючи живіт. Зупинилася біля вільного крісла і… настільки повільно опустилася в нього, наче це справді було дуже важко.

— Гадаю, тепер можемо починати, — лорд Норт забрав папку у свого помічника, випростався, окинув приміщення поглядом. — Я попросив усіх вас зібратися цього ранку, бо маю повідомити новину. Корона ініціювала початок правового оформлення щодо майна та титулів покійного маркіза. Всі необхідні документи вже зібрані. Рішення можна було б отримати вже за кілька тижнів, якби не інформація з приводу того, що у лорда Олафа може бути спадкоємець.

Лорд Норт перевів погляд на Патрісію. Жінка сиділа з рівною спиною і спокійним виразом обличчя.

— Це може повпливати на час, який знадобиться для вирішення цього питання, — додав перший королівський слідчий. — Патрісіє, нагадайте, будь ласка, який у вас термін вагітності?

Патрісія скинула підборіддя:

— Дитина має народитися за місяць, мілорде. Декілька тижнів розбіжностей можливі. Так сказав лікар.

— Який лікар? — Даррен насупив брови.

— У селі, де я зараз мешкаю, є такий, — мовила та. — І з приводу цього… Мені б не завадило ще раз його навідати. Коли я вже зможу поїхати? 

Лорд Норт примружився:

— Патрісіє, ви кажете, що вагітні дитиною маркіза та мага Життя. Корона не дозволить, щоб вами опікувався якийсь невідомий лікар. Цей маєток найкраще місце…

— Це найнебезпечніше місце! — Патрісія схопилася на ноги.

Легко. Швидко. Наче забула про свою «вагітність». Я вже бачила, як вона це робить раніше. Але навіть не припустила тоді, що це знак її брехні.

— Я вимагаю, щоб мене звільнили! Я що, у полоні тут, лорде Норт?! Чи ви підозрюєте мене у вбивстві коханого чоловіка?! Поясніть свою поведінку! Я не збираюся лишатися під одним дахом з цими людьми!

Вона ледь хитнула головою у наш з Юджином бік.

Я чула, як лорд Блумері сіпнувся. А я… сама не розумію чому та коли… посміхнулася.

Лорд Норт впіймав мою посмішку. І на мить опустив повіки, наче стримувався.

— Чому ви вважаєте, що тут вам небезпечно? — видихнув він, знову поглянувши на жінку. Холодна маска на обличчі не здригнулася.

Патрісія набрала повітря в легені й ледве не задихнулася від обурення:

— Лорде Норт, невже ви не бачите, що цим людям моя дитина лише стоїть на заваді?! Я боюся за своє життя кожного дня! Я кожної ночі засинаю з ножем під подушкою, бо інакше не можу очей зімкнути!

— Вас охороняють люди корони, — мовив Даррен. — Ви не довіряєте їм?

— Я не довіряю не їм, мілорде, — пирхнула вона, скинувши підборіддя. — Я хочу повернутися додому. Туди, де буде спокійно і безпечно. Туди, де я зможу народити дитину без загрози її життю!

— Дитину…, — слідчий повторив, нахилив голову і примружився. — Яку саме дитину, Патрісіє?