Глава 18.3

— Які ще інгредієнти? — я насупилася.

— Корені зі східних земель, каміння зі старих шахт, які за документами навіть не працюють більше. Деякі речі нам доставляли офіційні постачальники. Інші лорд купував особисто.

— Особисто? — я скинула брови. — Це як?

— Брав зі скарбниці суму, — відповів він, — наказував записати це як «особисті витрати маркіза». Саме звідси те, що ви сприйняли за борги.

Я торкнулася верхнього аркуша пальцем.

— Вам відомо, для чого він робив такі покупки? Яка була мета?

Беатріс не повідомила йому про своє відкриття вічноцвіта. Невже він намагався самостійно винайти зілля, яке дозволить жити довше, поставивши хрест на допомозі від дружини? Цілком можливо.

— Ні, міледі. Лорд переді мною не звітував.

Я кивнула, сприйнявши його відповідь.

— Дякую, що поділилися, Тіле, — мовила я, дістаючи печатку та свічку. — До речі, а можете принести мені документи, які я затверджувала перед цими. З приводу розходів, хочу дещо перевірити?

— Так, звісно, — він встав.

Повернувся чоловік хвилин за десять, приніс мені ще декілька паперів. Перед тим, як дійсно звернути увагу на цифри, я поглянула на підпис маркізи. І на мить відчула себе школярем, який планує підробити записку від батьків, щоб школа не донесла тим, що дитинка день прогуляла.

— Так, зрозуміла, — кивнула я і підпалила свічку від іншої — звичайної.

Червоний віск плавився неохоче. Збирався великою краплею перед тим, як впасти на приблизно потрібне місце. Я втисла печатку в червоний слід і посміхнулася.

Неймовірні відчуття, чомусь. Наче щось магічне.

Підписавши всі необхідні документи та поставивши печатки, чекала поки все висохне, знову заговорила.

— Я гадаю, що зможу вирішити проблеми з поставками та крамницями, — мовила я до дворецького. — Але мені буде потрібна ваша допомога. Мені потрібна вся інформація: що виготовляється, скільки закуповується, де, що і хто виробляє для продажу. Те ж саме і з приводу місць вирощування рослин. Мені потрібна повна інформація, яку ви тільки здатні знайти.

Тіл вислухав мене з серйозним виразом обличчя. Потім кивнув і встав, щоб забрати папери.

— Я зрозумів вас, міледі. Я все підготую. Якщо буде потрібна ще якась допомога, скажіть. Мене тішить те, що справа лорда не загине разом із ним. Дякую вам.

Я тільки кивнула, бо зараз міркувала тільки про власну безпеку та вигоду. Важко було заперечувати, що титул дозволяв дихати вільніше. Хто знає, щоб було, якби я не в тілі маркізи опинилася, а в тілі… Тіни, наприклад. Тому так, час визнати, що за щастя доведеться боротися. Навіть якщо це щастя просто жити комфортно.

Тіл пішов. Та йому на заміну за кілька хвилин прибігла захекана Тіна. 

— Міледі, я її знайшла! — Дівчина тримала в руках важку книгу в темній обкладинці. — Збірник законів. Як ви просили.

— Чудово, — я опустилася назад на диван. — Не знаєш, як давно він оновлювався?

Тіна тільки кліпнула у відповідь. Звісно ж, такі теми навряд чи її дуже цікавили. Добре… поглянемо хоча б на базу.

Тіна затихла, поки я відкрила рукописний текст і почала шукати зміст. Він виявився чомусь аж на п’ятій сторінці. Але саме завдяки йому я знайшла розділи, які зараз мене цікавили найбільше. Пропустила кілька сторінок, де хтось дуже пишався тим, як саме Рада Лордів ухвалювала цей кодекс, і нарешті знайшла потрібне.

І занурилася у читання, забувши про все навколо. 

«Про спадкування титулів та маєтностей…»

Очі бігали рядками, чіпляючись за основне.

«Законнонароджені діти», «визнані спадкоємці», «діти від нерівного шлюбу», «байстрюки»…

Далі йшло стільки уточнень з приводу позашлюбних дітей, що очі розбігалися. Якщо батько не визнав дитину. Якщо батько склав особливий письмовий документ. Якщо є свідки. Якщо є підтвердження, що він піклувався, надавав утримання.

«Якщо чоловік, що володіє титулом, письмово або в присутності не менш як трьох свідків оголосив дитину своєю, така дитина може претендувати на частку спадку. Якщо дитина чоловічої статі — вона може бути визнана спадкоємцем титулу за рішенням Ради Лордів».

— Тобто, якщо Патрісія народить хлопчика, — пробурмотіла я, — він може стати основним спадкоємцем. Якщо Рада не буде надто проти і заплющить очі з приводу трьох свідків. А якщо дівчинка? Гм-м-м

Перегорнула ще кілька сторінок, відшукавши наступну тему, що цікавила.

«Вдова має право на утримання та проживання в головному маєтку родини, якщо інше не буде вирішено Радою Лордів. Вона не має права відчужувати землі, продавати маєток чи змінювати головні структури управління без згоди нинішнього глави родини та/або Ради. В окремих випадках вдова може очолити рід за згодою Ради».

Я зачепилася очима за останній рядок. Тобто… якщо Рада вирішить, що мене вигідно буде лишити маркізою, можна нею і лишитися. Точно треба розбиратися з тим бізнесом, який тут влаштували Олаф та Беатріс.