Глава 18.1

— Так, маркіза було вбито, — це перші слова, які пролунали після затяжної паузи. — Тому спробуйте згадати, про що ви розмовляли з лордом, як він виглядав, може, його щось турбувало?

Даррен точно помітив той погляд, кинутий на мене, але поки проігнорував його. Сконцентрувався на допиті.

— Наче нічого незвичного, — пробурмотіла Патрісія, знову зі зітханням сідаючи на місце. — Він… питав, як у мене справи та самопочуття. Казав, що хоче приїздити частіше, бо біля мене йому спокійніше та приємніше знаходитися…

Вона не закінчила фразу, та всі у цій вітальні й так все зрозуміли.

Я слухала розповідь жінки та розуміла, що для слідства вона нічого нового не дає. Окрім того, що закріпляє підозри слідчого на мені. Можна навіть сказати, що ледве не прямо звинувачує. Якщо не у вбивстві, то у тому, що у Беатріс був для цього мотив.

— Маркізо, — лорд Норт повернувся до мене, — я наполягаю на тому, щоб ця жінка лишилася у маєтку на невизначений час. Що скажете?

— Якщо це допоможе слідству, будь ласка, — я розвела руками. — Накажу підготувати гостьову кімнату.

— Але…, — Патрісія злякано поглянула на лорда Норт. — Я не можу лишитися. І…

— Чому? — Даррен прямо поглянув на неї.

— Я боюся тут лишатися, мілорде, — видихнула вона. — Вдома мені буде спокійніше…

— Ви приїхали з повідомленням, що вагітні від маркіза, — Даррен встав, — тому цей дім має надати вам захист та нагляд. До народження дитини. Потім я допоможу вам звернутися до корони, ми зберемо всі докази, які зможемо. І якщо все так, як ви кажете, корона матиме ухвалювати рішення з приводу визнання вашої дитини.

Він так рівно про все це говорив, що я на мить навіть заслухалася. Про те, чим усе це загрожує мені, я поки намагалася не думати. Спочатку треба із законами королівства ознайомитися.

— Я проти подібного, — Юджин хитнув головою. — Моя люба невістка зараз в журбі після смерті чоловіка і не бачить, яка тут гра починається. Я не хочу, щоб ця жінка лишалася в маєтку більше за потрібне для розслідування. Допитуйте її, лорде Норт, скільки вам заманеться. Але жити до пологів вона тут не буде!

— Добре, — я махнула рукою, відчуваючи себе брудною після усієї цієї сцени. — Кімнату виділять, слуг приставлять, лікаря ж, напевно, ще запросити треба. З приводу часу… нехай вирішує представник корони.

— Але…, — тепер Патрісія дивилася на мене, наче очікувала зовсім на іншу реакцію. — Я не можу тут лишитися! Ні!

— Дякую за дозвіл, маркізо, — Даррен пропустив слова колишньої покоївки повз вуха, дивився тільки на мене. — Якщо не заперечуєте, поки готується кімната для вашої гості, я б хотів продовжити допит, але вже без свідків. І примружився, вивчаючи мене поглядом.

Без свідків ця жінка точно розповість про Беатріс дуже багато цікавого. Я б теж хотіла це послухати. Та, на жаль, заборонити слідчому робити те, що йому заманеться, я просто фізично не можу. У моєї заборони не буде ваги.

— Так, будь ласка, — я провела перед собою рукою. — Робіть все, що треба. Сподіваюся, це пришвидшить пошук вбивці.

Лорд Норт встав і жестом запропонував Патрісії піти за ним.

— Мілорде, — вона зблідла, голос затремтів, — я не можу лишитися. Будь ласка, відпустіть мене додому.

— Зараз я запрошую вас на розмову, — мовив він, не поворухнувшись. — Прошу, пройдіть зі мною.

Жінка швидко встала, кинула у мій бік швидкий погляд. Видихнула, повернулася повністю і схилила голову. Після чого випросталася і мовчки пішла за королівським слідчим.

За мить у вітальні ми лишилися з Юджином та Тіною, яка прикидалася тінню.

— Це величезна помилка, Беатріс! — видихнув Юджин, провівши долонею по волоссю і повернувшись обличчям до мене. — Вона бреше! Невже ви цього не бачите? 

— Чого ви від мене зараз очікуєте? — я рвучко повернулася до чоловіка. — Що я вижену вагітну жінку? Навіть якщо щось з її слів брехня… гадаєте перший королівський слідчий в цьому не розбереться?

— Ви надто довіряєте людині корони, леді Блумері, — прошипів він і закотив очі. — Це недалекоглядно!

— Це хоча б пристойно, — гмикнула я. — А от ви поводилися, як підліток, а не дорослий вихований чоловік.

— Навіть заперечувати не стану, — погодився він. — Але ситуація цього вимагала… Не впізнаю вас, Беатріс. Жінка, яку я покохав, нікому б не дозволила так із собою поводитися. 

— Може просто я вже не та жінка? — різко видихнула я, дивлячись на брата маркіза.