Глава 7.4

— Що він сказав? — прошепотіла одними губами тітка Маргері. — Яка ще магія смерті? Це ж… неможливо…

— Остаточний звіт ще готують, — додав лорд Норт, переводячи погляд з однієї людини за столом на іншу. — Та маг Смерті не приховував свого втручання. Те, що не помітили звичайні маги, для мага Життя, як на долоні.

По столу прокотився глухий шепіт. Хтось стиснув келих так, що стало видно кісточки пальців. Хтось опустив погляд у тарілку й завмер.

— Людина, яка це зробила, мала достатньо сили, щоб зламати опір мага Життя, — продовжив перший королівський слідчий. — І достатньо доступу, щоб опинитися поруч із маркізом у потрібний момент. 

Погляди спочатку були звернені на нього. Потім почали рухатися. Один на одного. На Юджина. На людей корони. І урешті на мене.

Я сиділа так само рівно, як і на початку. Кожен погляд я відчувала шкірою. І якби на моєму місці була справжня Беатріс… Навіть уявити боюся, як би вона відреагувала.

Даррен Норт теж поглянув у мій бік.

Я не відводила очей. Опустити погляд зараз означало б погодитися з усім, що тільки-но сформувалося в чужих головах.

— Поки тривають перевірки, — перший королівський слідчий кашлянув, — ніхто не може залишити маєток без мого дозволу. Перепрошую від імені корони перед усіма, але наполягаю на вашій затримці у стінах маєтку. Речі маркіза заборонено чіпати чи переносити. Кожна дрібниця може виявитися важливою.

Кілька родичів заворушилися. Видно було, що вони вже подумки збиралися додому. Тепер плани доведеться змінити.

— Ви думаєте, вбивця серед нас? — не витримав чоловік із темними вусами, що сидів ближче до середини столу.

— Я думаю, що вбивця мав доступ до цього дому, — відповів лорд Норт. — Вам не доведеться чекати надто довго, запевняю вас. За кілька днів усі непричетні до цієї справи зможуть повернутися додому. А поки, прошу вас скористатися гостинністю маркізи Блумері. Маркізо?

Він чекав від мене відповіді.

Я повільно вдихнула і так само повільно кивнула:

— Звісно, лорде Норт. Ми всі хочемо, щоб вбивцю мого чоловіка знайшли та покарали. Будь ласка, відшукайте його чи… її.

Мій голос лунав рівно, а от серце калатало, як шалене. Руки похололи.

Магія Смерті… Щось настільки страшне, що налякало дорослих людей. Щось таке, про що я ще не чула. І навіть гадки не мала, чи здатна маркіза до такої магії.

І саме це, здається, відігнало від мене кляту втому.