Глава 4.3

— Це я вас запитав, — перебив його Юджин, змахнувши рукою, — чому ви вирішили, що тут є що розслідувати? 

Лорд Норт повернув руки на стіл, сперся на стільницю.

— Бо якщо маги не здатні назвати причину смерті, — мовив він, — то тут щось не так. Що забрало його життя? Хвороба, яка не відома магам? Магія, що не лишила слідів? Чи отрута, наслідки якої розчинилися у тілі до того, як воно потрапило у руки магів? Якби смерть маркіза мала звичайний характер, причину б знайшли. А так… а так виходить, що один з найкращих магів Життя півночі загинув за дивних обставин.

Маг Життя? Це ще що таке?

Я підтисла губи та насупилася, намагаючись розібратися у всьому тому, що зараз лунало навколо мене.

Лорд Норт перевів погляд на мене.

— Леді Блумері, коли ви востаннє бачили маркіза живим?

У мене всередині щось стислося. Відповідь, яка мала бути простою, такою не була.

— Важко сказати, здається, вчора вдень, — сухо мовила я. І голос… не затремтів. Я казала чисту брехню, а мій голос це приховав настільки майстерно, що аж подих перехопило.

Слідчий підняв перо, яке лежало поряд. Підсунув до себе папери.

— Де саме ви його бачили? — уточнив він, не відводячи погляду від записів.

— У коридорі, — сказала я, — він йшов по своїх справах.

Перо ковзнуло по паперу.

— Як він виглядав? Чи скаржився напередодні на здоров’я? Біль? Слабкість? Ворогів?

На останньому слові слідчий перехопив мій погляд. І утримав.

А я… я дивилася в очі цієї людини й відчувала, як швидко калатає серце. 

Юджин різко видихнув і підвівся. Рух був швидким. Він зробив крок вперед, перетягуючи на себе увагу слідчого.

— Лорде Норт, я б попросив вас бути більш тактовним з вдовою маркіза. Леді щойно втратила чоловіка.

— Саме тому я тут, лорде Блумері, — сухо відгукнувся слідчий, дивлячись прямо на Юджина. — Бо при загадкових обставинах загинув досить сильний чарівник. Людина, яка лікувала саму королеву. Питання, які я ставлю леді, цілком тактовні. І я попрошу вас, якщо вам не важко, повернутися на місце, поки я складаю первинний звіт. Чи ви здатні відповісти на мої запитання самостійно? Ви були у маєтку, коли загинув ваш брат?

— Ні, — Юджин відступив на крок, та у крісло не повернувся. — Мене не було в маєтку у ніч, коли помер мій брат…

— Ніч? — Даррен Норт примружився. — Хто вам сказав, що маркіз помер вночі?

— Всі тут про це знають, — пирхнув брат маркіза. — А вам це не було відомо, перший королівський слідчий?

Юджин усміхнувся так, ніби щойно отримав дрібну перевагу. 

Лорд Норт не відповів одразу. Він дивився на нього довше, ніж вимагала ввічливість. Перо в його пальцях завмерло над папером.

— Мені було відомо, що маркіза знайшли мертвим, — мовив він нарешті, без жодної зміни в голосі. — Але ви зараз уточнили час. Дякую, лорде Блумері.

Юджин не відвів погляду, але я побачила, як у нього сіпнулась щелепа.

— Це не уточнення, — відмахнувся він. — Це очевидне.

— Очевидне для тих, хто був тут, — відгукнувся лорд Норт. — Ви кажете, що вас не було в маєтку. То звідки саме ви це знаєте?

Юджин розвів руками, ніби питання було смішним.

— Мені повідомили.

— Хто повідомив?

— Дворецький, — у голосі Юджина я почула виклик. — У листі.

Лорд Норт перевів погляд убік, на дворецького.

Той стояв осторонь, як і належало людині, яка бачила все, але не мала права втручатися. Він кивнув на німе запитання у погляді слідчого.

— Добре, — чоловік дописав щось на папері, знову звів погляд на Юджина і мене. — Ми ще повернемося до цього, лорде Блумері.

Погляд слідчого повернувся до мене.

— Тож, повернемося до мого запитання. Як виглядав маркіз, коли ви його бачили? Чи скаржився на здоров’я? Біль? Слабкість? Чи може ворогів?

____________
Підгледіла у колег цікаву ідею.

За кожні додаткові 50 ♥сердечок♥ на книзі я буду публікувати додаткове оновлення тексту. Навіть якщо це буде запланований вихідний, чи щось таке. 
Перевірте чи поставили ви вподобайку, бо може якраз вашої не вистачає для позачергового оновлення ♥