Марк Богославський і наука осені
Саме головне
Осінь скидає шкіру, мудро...
Як і душа...
Як реалізувати давню мрію людства, його золотий сон про всесвітнє братство народів, про мир без кордонів…
Забутий письменник – як покинутий колодязь.
Та розчисти до нього стежку, і він оживе, знову.
І напоїть спраглого, цілющою водою…
Досить вже жури і зажури... Хай посмішка поета в його поезії, унікальній. Де містичні властивості, найцінніші. Це – тонкий інструмент пізнання буття. Самий, може, вірний шлях від розуміння зовнішнього до внутрішнього... Шлях до природи наших днів, між химерами звершень…
Тож сподіваюся на те, що мої, нехай навіть дуже розрізнені і сумбурні думки в цій книзі, допоможуть комусь прикрасити свої дні…
«У моєму житті, – говорив мені Марк Богославський, – вистачало періодів, коли здавалося: попереду тільки морок і розпач. Але вставало сонце, заливались солов'ї, і ніздрі лоскотав запах щастя…
Якщо ти живеш в очікуванні завтрашнього чорного дня, мобілізуй усі свої фізичні та духовні сили, щоб у всеозброєнні зустріти післязавтрашній світлий день...»[1]
[1] Лист від 01.07.1999.
#2365 в Сучасна проза
#1351 в Фантастика
#240 в Антиутопія
моральний занепад суспільства, світ в любові, творче життя письменника
Відредаговано: 17.06.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
