Про викладачів, що мене вчили разом із Богославським можна сказати: «Наука осені». Всі вони були толкові й пожилі. Вони вчили мудрості. Нині, гортаючи «Шахнаме» Фірдоусі погоджуюся… Мудрість – поняття, що несе, як правило, моральне забарвлення, Вона пов'язана з ідеєю вищої справедливості, нерозривно. А розсудок – просто життєвий розум.
Однак, навіть Фірдоусі в древньому перському тексті розділяв разум на два... Перший у значенні – «вродженого розуму», другий – набутого «наспіваного у вуха», розуму «від слухання і вчення». І уточнював: Обов'язок вродженого розуму – утримувати людину від гріха і марних праць, безплідних... Нагадувати про тлінність всього земного і про те, що чекає наприкінці... І не давати людині множити злі справи…
Обов'язки набутого розуму – знати добрі настанови і правила. І дотримуватись їх, обмірковувати те, що вже сталося... І передбачати те, що станеться. Не прагнути неналежного і не починати того, що не буде завершеним…
Моя наука осені не минула даремно. Ні тоді, в інституті, ні тепер – на пенсії…
«… Эта осень! Время года,
Созданное для чудес…
Вот и празднует свободу
Всё, теряющее вес…»[1]
[1] Марк Богославский, «Из цикла «Вчера и сегодня», журнал Склянка Часу, №29,2004., с.12.
#2365 в Сучасна проза
#1351 в Фантастика
#240 в Антиутопія
моральний занепад суспільства, світ в любові, творче життя письменника
Відредаговано: 17.06.2026