Неспроможність претензій бути правдивим відображенням дійсності занапастила більшість письменників. Так канули в Лету громади книг «Спілки письменників». І процес цей триває... Адже трансформація документального відбитка в розмиту і невиразну маніфестацію із домішкою пропаганди побіжного погляду ще не означає щось більше, ніж простий виклад... Такі твори – або графоманські, або добротно пописані на догоду часу, а отже – з користолюбства… Певно з огляду на це Богуславький і зазначав, що важко взятися за читання нової книги… Бо не знаєш: проковтнеш ти її одним подихом, чи загрузнеш в ній, мов у болоті…
– Велике користолюбство, – говорив він мені, – завжди від малого розуму. Ти утверди себе в серцях людей своїм творінням... І вони, – він усміхався, – прийдуть до тебе в чорну твою годину на виручку... У біді не залишать... Благородство, друже мій, найвигідніша у світі річ... І в житті, і особливо в літературі…
Ми йшли удвох. Переходили трамвайні колії Клочковської, йдучі від корпусу інституту на Свердлова до корпусу на Бурсацькому…
… Пройдуть роки… І я прочитаю майже дослівно це в його повісті «Тараканій пастух»…
#1964 в Сучасна проза
#1035 в Фантастика
#172 в Антиутопія
моральний занепад суспільства, світ в любові, творче життя письменника
Відредаговано: 11.03.2026