Зриме і незриме

... Зрозуміти книгу поезій непросто. Прочитати її ще зовсім не означає збагнути. Поезію слід перечитувати! І якнайчастіше... Так, мисль, що таїться в ній, і виявляє себе, з кожної сторінки...

Людина, часом змінює свій вигляд на вигляд тварини – істоти більш нижчої... Або ж взагалі – перетворюється на звіра. Ця метаморфоза загадкова... І лише думка поділяє цю межу... Поетична думка... Бо вона щира та відверта. А не звіряче чуття...

Вірші та поеми Марка Богославського про війну – особливо щемливі. Він усе їм писане пережив, особисто. Їх вирізняє пацифізм і відверте неприйняття війни як безглуздого знищення людей беззастережні.

Прочитате «Антифашистську поему»! Вона про невідповідність поведінки людей і цілих народів до вчення Ісуса Христа про мир і любов...

А що нині? Одні поети творять у смутку і замовкають у безрадості, інші – навпаки... Коли пастирі, одні з одного боку, а другі з іншого «благословляють» воїнства…

І небо знову одягнене в лахміття...

Думки постануть у зримих образах, а потім – у словесних. І автор і читач розпочинає пошук свого шляху втілення зримого і незримого в словах. Знову і знову...

Головна опора в людській долі – доброта... Про інше не варто і думати Богові, і чекати допомоги, неіснуючої... Твій будь-який крок став нині без Бога просто неможливий... Інакше трепетна душа перед гіркотою прийдешнього беззбройна...