Можна уявити собі, що було б, якби у жителів Месопотамії не було їхніх глиняних табличок, а натомість вони користувалися б для обміну новинами подібними до електронної пошти E-Mail.[1] Тоді ми, мабуть, сьогодні майже нічого не знали б про них...
Швидкоплинністю існування можна заплатити за швидкість доставки інформації, але там, де потрібні постійність та довгожительство (заповіти, авторські права, патентна та наукова документація, історичні свідоцтва та – не в останню чергу – художня література, ми звертаємося до паперу…
Без літературних канонів не можуть сформуватися смаки, на які й донині орієнтується література і які змінює критика…
Різноманітність форм та довготривалість визначають також нескінченне різноманіття змісту…
Але… І література, і все художнє мистецтво цілком безсилі протистояти злу… А що потім? Невже природа творчої людини, з її сурогатами, сентиментальними мріями, неясними страхами і практичними інтересами залишаться тільки бризками штучного водоспаду, що ще шумить… У мареві зневір…А кожний новий день війни – то вечір плюс ранок… І все, що від нього збереглося…
[1] Тут подано мій переклад уривків із нарису Готфріда Хонненфельдера., Kulturchronik, №6-1996.
#1852 в Сучасна проза
#982 в Фантастика
#159 в Антиутопія
моральний занепад суспільства, світ в любові, творче життя письменника
Відредаговано: 03.11.2025