Марк Богославський і наука осені
Урок літератури: Чехов і Мопасан
– Чехов йшов за Мопасаном, – сказав я на вушко Аліні.
Вона поглянула на мене.
Очи її сіро-сині промовчасті.
Вони говорили краще за неї.
Я знав вже тоді такі погляди…
В них крилося роздвоєння особистості. У кожній дівчині, – подумав я ще раз, – поєднуються крайнощі кохання і підступності... Так само, як у мені з'єдналися шмати добра і зла... Чи не про це той Мопасан і писав... Про це. Саме про це…
Між тим Богославський повідав з кафедри, що термін ліричний розуміти дуже просто: там, де багато автора…
– Накопичиння враженнь, – казав він далі, – це особливість обдарованої людини, творчої.
Аліна відвернула свої очі.
Записувала лекцію…
Я споглядав її.
– Помер Мопасан так. – Богославський зробив паузу. Тиша. – Почав відчувати симптоми психічного розладу. Самотній, поміщений у психіатричну лікарню, він ще намагався писати. Але це було вже не те. Адже писати любив він на яхті... А в лікарні він загинув... У тридцять років прийшов у літературу, а в сорок три його стало. Написав понад двісті новел. Вони увійшли до шістнадцяти збірок. Він, умів у приватному, у маленькому, конкретному зобразити все життя. Мопасан був ліриком, справжнім...
– А ти, – стрельнула в мене очима Аліна, – теж лірик…
Я потис плечима. Не знав що і казати.
– Лірик. Лірик. – торкнула вона мою долонь своєю, – тільки не помирай. Я з тобю…
#1578 в Сучасна проза
#687 в Фантастика
#124 в Антиутопія
моральний занепад суспільства, світ в любові, творче життя письменника
Відредаговано: 03.11.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
