Мистецтву читати ніхто не може навчити. Не вчив цьому й Богославський. Хоча всіляко сприяв. Сприяв не акцентуючи на цьому і уваги. І ти (я наприклад) сам, непомітно для себе це робиш...
– Кожний читач, – говорив Богославський, – знаходить у книзі лише те, що відповідає його життєвому досвіду та інтересам. Літературу не можна вивчати з-під палиці...
Тож він ніколи не ставив негативних оцінок студентам. Не те, що негативних, а навіть і «трійок» не тулив до залікових книжок… А читати слід було багато. Дуже багато. Курс літератури був одним із надмірних.
Звісно, хитрі вдавалися до екранізацій.
– Фільм, – посміхався Богославський на семінарах, – сам по собі... – посмішка його ставала ще веселіше, – Не можна вникнути в героя... А коли читаєш, то ставиш себе на його місце… Ось, – він сідав до столу, підпирав голову широкою долонею, – алькова сцена. Інтимне життя. Тут ефект книжки і фільму різний. У книзі інтерес читача до внутрішнього життя... Та й загалом, читаючи ми можемо прожити не одне життя, а кілька.
#1551 в Сучасна проза
#679 в Фантастика
#123 в Антиутопія
моральний занепад суспільства, світ в любові, творче життя письменника
Відредаговано: 03.11.2025