У книгарні на Свердлова був букіністичний відділ. Там я розгорнув журнал «Юность» за 1971 рік. Журнал той публікував молодих. Публікував із портретами… Тож і я плекав надію… От надрукують моє… Що моє, я ще не вирішив… Але вже переймався… І гортав журнал, наче просто так. Наче ззнічів`я. Гортав-гортав сторінки. Аж враз побачив знайоме обличчя… Придивився – Марк Богославський. Він посміхався мені із кутка сторінки. А під посмішкою були трі вірши. Всі про війну… Про вбивчу її машину…
«Я по ошибке жив. Ты по ошибке мертв.
А снег осел и вдруг запах арбузом,
И на серце ложится этот март
Таким непостижимо тяжким грузом…»
Я хотів купити той журнал. І вже ніс його до касирки. І вона, за скельцями своїх окулярів, вже посміхнулася мені. Молода. Рижа. Яд.
– Цей номер вчора попросили відкласти, – розщеперила вона пальці своїх долонь, – коли не заберуть до завтра, приходьте і купите. Адью.
Вона блиснула золотавим перснем на мізинці, посміхнулася ще галантніше. Але мені здалося безпардонно…
Пройдуть роки. Я вже покину Харків. Житиму в провінції. Однак листуватимуся із Богославським. В одному із листв він і надішле мені ксерокопію тої сторінки із «Юности»… Сторінку що я читав. Читав у журналі, який хтось придбав переді мною… На ксерокопії його дружина напише мені: «Александр! Это первая, самая первая публикация Марка Ивановича…»
#1852 в Сучасна проза
#982 в Фантастика
#159 в Антиутопія
моральний занепад суспільства, світ в любові, творче життя письменника
Відредаговано: 03.11.2025