З другого курсу слід було обрати якийсь факультет суспільних професій. Я записався до літературної студії. Вона відбувалась раз на тиждень. Проходила у головному корпусі, на Бурсацькому. Саме там, де бурсаки минулих століть ставали риторами, філософами… Ну, як приміром Хома Брут…
Вів студію Марк Богославський. Народу набивалося під зав`язку. Ну, так було спершу… Більшість приходило, аби послухати його ще. Послухати поза акдемічні години… Коли ж розпочиналися справжні заняття: теоретичні та практичні – слухачі розсіювалися… Писати прозу, есе, критичні нариси... Треба було складати вірші протилежних розмірів, рим, тем. Розуміти на слух різні системи віршотворення. Пробувати самотужки, майже на смак, єднання слова із паспівом – у пропорційності його одиниць…
Ні, Марк Богославський не занурював нас у нетрі теорії. Він вчив співвідносити свої твори з художнім ідеалом... Котрий сам він називав капризним... Навчав бути незадоволеним своїм творінням... І вдосконалюватись. Вдосконалюватися завжди, вічно…
#1852 в Сучасна проза
#982 в Фантастика
#159 в Антиутопія
моральний занепад суспільства, світ в любові, творче життя письменника
Відредаговано: 03.11.2025