Профессор любові

У другому-третьму номерах журналу «Склянка Часу*Zeitglas» я публікував цікавий жанр: конспект роману. То був твір Віктора Люлька «Професор любові».  Герої оповіді Ігор та Станіслав здавалися мені вже знайомими…І раптом я зрозумів: це один Марк Богославський…

«Живу в залізному режимі, – каже шикарній дамі Ігор, – Щоранку біг. Щонайменше година. У будь-яку погоду. Взимку моржую виходжу з парної на сніг. Прокидаюся о п'ятій ранку. Зарядка: виламую усі свої суглоби. Знову ж таки, не менше години. Плюс гантелі...»[1] І раптом я зрозумів: це один Марк Богославський…

 Я зателефонував йому. І він признався, що Люлько – його псевдонім. А героїв не слід сприймати за нього, справжнього, на всі сто…

Да, біографія письменника в його творах – закон.

А головні герої, і їх коханка шукають себе, справжніх… І тривають-тривають роздуми про правди-справедливості...

«…А коли ці наші кровоточиві особисті, групові, кланові, класові, національні правди-справедливості стикаються лобами – що ми отримуємо в результаті? Де були струмки крові – там річки та моря. Різанина. Розгул та мародерства. Бездомні. Біженці. Попіл...»[2]

«Де наш Спаситель? Той, хто наведе лад у наших захаращених душах, звільнить із побутового пекла і виведе до річки та соловїв...»[3]

Роздуми, публіковані 1995 року, актуальні й нині, нажаль… А, може й повсякчас?

[1] В. Люлько «Профессор любви», журнал Склянка Часу*Zeitglas, №2-3, 1995.,с.14. (переклад мій. О.А.)

[2] Там же., с.37.

[3] Там же.,с.33.