Яка печаль,
я розучилася писати.
Мене не слухають слова,
І рими не хотять лягати.
Колись бо, плакала би я
Тепер же, буду я співати,
Ну а як голос пропаде
То певно буду малювати.
Бо поки жевріє душа
До поки в серці б’ється серце
Не зможу стримати себе
Усе ніяк мені не йметься…