Пригадай мене, як умиватимеш під дощем обличчя,
Коли захочеш розгадати картину з минулого сторіччя.
У скрипі фортепіано наша недовга історія,
Це була феєрична битва але не моя вікторія.
Помічай мене у тінях, я у твоїх зінницях,
І прислухайся ліпше – я у старих дзвінницях.
Зберігай, не змивай з долонь наші спогади,
Мені зовсім не потрібні довгі й плаксиві проводи.