Mariposa (вірші)

Зарікалася

Зарікалася не писати віршів,

Вони у мене триклято пророчі.

Ось ця байдужість, якою сьогодні віє...

Має присмак торішніх рядків і карі, холодні очі.

Навіть кава, яку ми так і не випили,

Була давно вже зримована.

Все почалося з твоїх поцілунків

І я не була здивована...

Тобі подобається, коли я ледь дихаю,

як підкошуються мої ноги...

А зім'яті аркуші зі старими датами, віщували -

Братимеш мене нахабно і до знемоги.

Зізнаюся, вдавала начебто з нами це вперше,

Начебто, я нічого не знаю.

Вірші-оракули не зупинити.

Тому й давно нічого не питаю.

До дідька... Руки знову тягне до паперу,

Знаєш - це найкращий час, щоб міцно обійняти

Нехай загубляться рядки поміж тілами,

Я просто хочу більше не писати...




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше