21. РИБИ І ГОРІХИ
А море любить своїх риб, Що вже вкипіли аж в легені, Навіть якщо ці риби-грип, Що вже проріс грибами в венах.
А море любить своїх риб, Червоних, чорних і блакитних, Навіть якщо це червів рід, Що мохом-ромбами покритий,
Кипить, бурлить і завива, У синьо-сивому морозі, Й шумить, й пищить, немов трава, Закручена в загнилі лози.
А море любить своїх риб, Якщо всі риби лиш — опариш, Один опариш лиш на всіх, Із запахами тини, знаєш?
Так море любить своїх риб, Навіть якщо їх треба їсти, Бо море вірить: серед них Лишились ще стрекози чисті.
І синє залилося сміхом, Вони у грудях так лоскочуть, Чи просто корабель горіхом Грудьми котився серед ночі?
(Квітка Лісовська)