Мариністика

19.МОРЕ ПРОКИДАЄТЬСЯ ВНОЧІ

19. МОРЕ ПРОКИДАЄТЬСЯ ВНОЧІ

Море прокидається вночі, Море плаче, і вовтузиться, й кричить, Море зморшками береться аж до краю, Так, як кригою беруться океани. Море синиє, до вен аж червоніє, Море рветься аж на атоми-чорнила.

Море горлом вже горлає в пусту ніч, Море хрипне, бо із небом віч-на-віч, Море пошипки благає горизонт: «Захисти мене з усіх своїх висот.

Не швиряй мені холодний мокрий місяць, Запах риби, запах моху, листя, І не вплутуй у сузір'я павутини. Я — вода лиш, я лише — хатина

Громістким і приторним китам, Гіркуватим всім драконам і вужам, Всім косаткам, всім медузам прісним, Що в мені печерам зависли.

Не молися мені, небо, не ікона, Я всього лише — холодний морський коник, Скручений богами в знак питання, Щоб ховати ще живих й останніх...»

(Квітка Лісовська)

Квітка Лісовська

Подобається

#800 в Різне
#113 в Поезія
#416 в Містика/Жахи

У тексті є: море, море і пірати, море i корабель

Відредаговано: 26.10.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись