17. АКУЛА
Акула одягнула фрак
І заховалась під воллю.
Он вже танцює на кістках
Скелетів-кораблів спіраллю,
Біло-молочних голубів,
Несеться дном, немов з мусліну,
Між променів, між якорів,
Від хвилі в хвилю, з хвилі в хвилю.
І розкриває паруси,
По них босоніж сизий вітер
Стопами голими трусив,
Що океан почав свистіти.
Всього лиш чайник-океан,
Лазурна мідь. І все не більше.
Парфум із запахом «туман» —
Терпке чорнило темних віршів.
Із присмаком пітьми й трави,
І білих вин, із синіх джинів.
Акула вже пливе — лови! —
До тебе крізь муслін і піну.
(Квітка Лісовська)