Мариністика

16. МІЙ ПОЧЕРК-ЗАВЖДИ ВОСЬМИНІГ

16. МІЙ ПОЧЕРК ЗАВЖДИ ВОСЬМИНІГ

Мій почерк — завжди восьминіг, Що проріс із-під білого снігу, Крізь трикутних й квадратних прямих І крізь сірість прозорої криги.

Його очі — мої дзеркала, Мутні крапки в спирті, Що шматками розбитого скла Розтрощились в мені. Візьми й витри...

Його кігті — це кораблі роси І підводне каміння у морі, В його тілі Сам вітер носив Сотні сильних чорнильних історій.

А мій почерк — завжди восьминіг, Що пропах тютюном, ромом й смальцем, Лиш чорнильниця з тищею ніг, Куди сунуть усі свої пальці...

Так, мій почерк — лише восьминіг, Лиш молюск у пальто із присосок, Але хто в нього тикати звик, Тому шторм. Тому хвилі і осінь.

(Квітка Лісовська)

Подобається

#800 в Різне
#113 в Поезія
#416 в Містика/Жахи

Відредаговано: 26.10.2026