Мариністика

13. ЦЕ МОЇ КОРАБЛІ

Це мої кораблі курили на дні океану,
Це мої кораблі розкидали у вас папироси,
Це мої кораблі в гальку топтали, мов п'яні,
Із горла випиваючи руду і бурштинову осінь.

Це мої кораблі — трикутники-скати розлізлись
По замерзлим хребтам синіх незайманих хвиль.
Це мої кораблі розтеклись гладдю моря, роз'їлись,
Усутавши у себе і піт, морську піну і сіль.

Це мої кораблі шаруділи десь там поміж каменів,
Тихо нили, скрипіли і крячили разом із чайками.
Це мої кораблі і носами крутили, й деталями,
Знов тікаючи геть від злого сонця з негайкою.

Та ловили їх лапи резинові, мили, сушили
І чавили із них аромати гальки, рому і дикої платини.
З диким стоном кричали і обривалися жили,
Били сонце мої, мої кораблі
І тілами, і наче канатами.

Так мої кораблі курили на дні океану,
Видихаючи із паперос білий дим.
Так мої кораблі — це тепер лише монстри зі титану.
Але, сонце, загадай, хто їх такими зробив?

(Квітка Лісовська)

Квітка Лісовська

Подобається

#738 в Різне
#101 в Поезія
#388 в Містика/Жахи

У тексті є: море, море і пірати, море i корабель

Відредаговано: 26.10.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись