Мариністика

9.МОРЕ І ВАТА

9. МУШЛІ І ВАТА

Вони кажуть: «Я упала в мушлю, В мушлю білу, як у чорну дірку. Так і я не вийду вже на сушу, Я тепер у мушлі на повіках».

На повіках, під повіками і далі, В глибині пурпурових зіниць, Я лиш сфера, що вкриває мушлю шаром, Шаром з глини і трикутних пір’їн птиць.

Я і справді прокотилася у мушлю Криком чайок, що від часу — білі лілії, Шумом й свистом, що ним будь не мушу я, Та він кряче у мені сліпою піною.

Шум — це качка в мушельних глибинах, Пахне сірою лавандою і мохом, Ходить, бродить там і гне у мушлі спину, Плутає спіралі в своїх кроках.

Плутає, клює солоним дзьобом Сотню — вісімок не зрізаних канатів І плюється. Роки їй не до вподоби, Час завжди на колір й смак — неначе вата.

Вони кажуть: «Я скотилася у вату, В вату панциря, збудованого мною. Так і не посмію виповзати, Тут все ж більше мрій і мар, і моря».

(Квітка Лісовська)

Подобається

#638 в Різне
#66 в Поезія
#299 в Містика/Жахи

Відредаговано: 28.10.2026